Шведський блокбастер: як «Динамо» зганьбилося в Мальме

«За останні роки футбол у Швеції став на один рівень із хокеєм. І сталося так тому, що колись у цій країні закінчував свою кар’єру Вадим Євтушенко». Приблизно так висловився на передматчевій прес-конференції керманич «біло-блакитних» Олексій Михайличенко. Чи варто було ці слова динамівського тренера сприймати інакше, аніж комплімент (і «Мальме», і Євтушенку)? Та навряд чи. До рівня шведського хокею тамтешньому «ногом’ячу» - як і нашому. Тобто, ще дуже далеко. Супротивник «Динамо» в п’ятому турі групового етапу Ліги Європи – темна конячка. Це максимум. Такий собі «Маріуполь» шведського розливу, який динамівці мали проходити практично за будь яких розкладів. Ну, а те, що колись, в кінці сімдесятих років минулого століття (а конкретно – в сезоні 1978/79) «Мальме» виходив в фінал Кубка чемпіонів, вибивши, до речі, на його підступах саме київських динамівців, винесемо за дужки. Цей факт Олексій Олександрович міг просто забути (у подібних випадках ставлять смайлик). 

Проте, факт динамівського фаворитства частково визнавав і тренер «Мальме» Реслер. Суворий німецький фахівець зазначав, що «Динамо» - то «топ-команда», «найкращий колектив у групі». Одначе, за словами тренера шведів, у «Мальме» будуть шанси у матчі з киянами. Особливо в тому випадку, якщо господарі першими відкриють рахунок. Інший їхній козир -  Маркус Розенберг. Для іменитого ветерана гра проти «Динамо» - остання домашня в кар’єрі, відтак можна було не сумніватися, що 37-річний форвард буде пнутися зі шкіри, щоб поставити масний знак оклику.

[Вербич змарнував не одну можливість забити]

На перший погляд, всі ці та інші аргументи «Мальме» не мали вводити в оману. «Динамо» зараз просто сильніше, до того ж київська команда, на відміну від свого суперника, не страждає від кадрових втрат. «Мальме» динамівці мали перемагати. Не з заплющеними очима, певна річ, проте без особливих проблем.

Але план Реслера спрацював. «Мальме» зумів забити швидкий м’яч. Ну дуже швидкий. Уже на другій хвилині гри. Схоже, пропускати бліц-голи для «Динамо» стає такою собі візитівкою в нинішній Лізі Європи. Але далі все стало на свої місця. У першому таймі кияни створили стільки моментів поблизу чужих воріт, скільки, либонь, не створювали в усіх попередніх матчах цього турніру, разом узятих. Один Вербич міг запросто робити дубль. Проте учорашнього іменинника підстрахували партнери – Миколенко й Циганков. Особливого виокремлення заслуговував за першу половину зустрічі й Буяльський, в активі якого два асисти. Здавалося, що в Віталія вселився дух раннього Зидана – настільки наш півоборонець був переконливим і майже віртуозним.

[Один з ключових епізодів матчу]

Спливли 45-ть хвилин, і захотілося ще раз не погодитися з Михайличенком: шведському футболу ще дуже далеко до тамтешнього хокею. В усякому разі, за загальним рівнем майстерності, та й за індивідуальним також, їхній «Мальме» і в підметки не годиться нашому «Динамо». Залишалося цю просту, як лисина головного тренера шведів істину, довести, себто закріпити, в другому таймі. Проте в другому таймі сталася катастрофа.

Після побаченого в другій половині зустрічі можна сміливо робити припущення, що Михайличенко просто не зумів як слід налаштувати своїх підопічних на гру. Якщо говорити конкретно, то Олексій Олександрович начисто програв свою дуель тренерові «Мальме». Реслер зумів налаштувати своїх підопічних на вирішальний бій, тоді як Михайличенко своїх налаштовував, як виявилося по факту, на пляжну прогулянку.

А який ще можна зробити висновок після побаченого? Надто вже легко, я б сказав навіть – неприпустимо легко – шведи спочатку зрівняли рахунок, а потім і вийшли вперед. Динамівці в ті хвилини були не просто ошелешеними, вони реально не знали, що робити. Така стартова активність «Мальме» для української команди стала чимось на кшталт заморської диковинки. Особливо показовим у цьому сенсі став другий гол шведів – авторства Розенберга. Того самого, який цим матчем завершував свою кар’єру. Склалося враження, що в тому моменті динамівці вирішили створити заслуженому ветеранові такий собі «зелений коридор». Їй Богу, наче у матчі любительських колективів.

А остаточно «добив» ситуацію, перевівши її в розряд критичної, динамівський капітан. Сидорчук ще у першому таймі отримав «ліве» попередження – за балачки з арбітром. В середині другого тайму за подібну витівку Сергій отримав другий «гірчичник». І залишив свою команду в меншості. Підвів – не те слово. Проте наразі варто говорити не тільки про те, що Сидорчук просто не стримав своїх емоцій. Тут собака «порилася» глибше. Подібна поведінка футболістів наших так званих грандів на євроарені – то яскравий наслідок суддівства в чемпіонаті України. За подібні витівки в УПЛ арбітри часто-густо прощають таких ось «правдорубів». І в них виростають або крила, або відчуття безкарності. А тут довелося спуститися на грішну землю.

[Циганков отримав капітанську пов'язку після вилучення Сидорчука]

Добре, що в складі «Динамо» прорізався нарешті зі своїми лідерськими якостями Циганков. А кому, власне, прорізуватися, як не йому? Перед матчем шведські журналісти порахували, що трансферна вартість цього півоборонця вища, аніж усіх разом гравців «Мальме». Віктор заробив штрафний удар, сам же його виконав – Вербичу залишалося лише підставити ногу. Із «надцятої» спроби словенець зумів забити гол «Мальме».

Проте геройства Циганкова, зрештою, як і Вербича, залишаться непоміченими. Бо запам’ятовується останнє. А останнє слово в цій грі було за шведською командою. І знову – за Розенбергом, якому динамівський захист знову чемно й гречно дав можливість йти на заслужений відпочинок справжній героєм.

Вигравши матч, «Мальме» змістив киян із другої сходинки в групі. Й тепер вихід динамівців у плей-оф Ліги Європи – під питанням. І чому так сталося, чому явний фаворит квартету за тур до фінішу посідає лише третю сходинку, варто запитати передовсім у динамівського тренера. Вбачається, що велике йому не по розміру.

Олександр Васильєв, для «Главкома»