«Мій прапор» – історії мешканців Донбасу, які під час окупації залишилися вірними національному стягові

Торік до Дня Державного прапора суспільний телеканал «UA: Перший» показав прем’єру фільму власного виробництва «Мій прапор». Цьогоріч важливо нагадати українцям, що за наш стяг російські окупанти вбивали українських патріотів на Донбасі, він є символом єдності українського народу та його боротьби за власну свободу.

Фільм «Мій прапор – історії трьох мешканців Донбасу, які під час окупації регіону 2014 року залишилися вірними Україні й національному стягові. Для них жовто-синій стяг став не лише державним, але й особистим символом.

Перша історія про Ангеліну Шостак та її чоловіка, на яких напали у Донецьку в 2014 році за український прапорець і жовто-блакитну стрічку на дзеркалі автівки. Після чого подружжя стало волонтерами. За весь час війни Ангеліна пошила понад 600 українських прапорів для воїнів, медиків та волонтерів.

Другий герой стрічки – місцевий мешканець Дружківки, пенсіонер Анатолій Водолазький, який під час окупації містечка, вийшов на центральний майдан до пам’ятника Леніну з прапором України. Тоді бойовики викрали його й побили, і лише дивом чоловік залишився живим. Завдяки випадковому відео, яке потрапило до мережі, суспільство дізналося про вчинок Анатолія.

Також у фільмі розповідається історія 16-річного футболіста краматорського клубу Степана Чубенка, якого затримали в Донецьку за жовто-блакитну стрічку. Кілька днів хлопця катували, а потім розстріляли. Його мати, Сталіна Чубенко, розповіла справжню історію сина.