Північна Корея, як заявило її керівництво, вперше випробувало водневу бомбу.
Президент США Дональд Трамп засудив це випробування, але він виглядає розгубленим і не має, здається, жодного плану щодо поводження з Пхеньяном. Кім Чен Ин не хоче «втратити обличчя» - так само, як і Трамп не хоче виглядати тим, хто програв.
Реакція американського президента на чергове ядерне випробування Північної Кореї була хоча й традиційно бундючною та самозакоханою, але вперше вона здалася більш «державницькою» та відповідною викликові. Пхеньян, який у неділю ввечері (за місцевим часом) вже вшосте протестував свою атомову зброю – до того ж, згідно з заявами, вперше це була воднева бомба, за словами Дональда Трампа, - «залишається вельми ворожим у словах та справах, а також небезпечним для Сполучених Штатів». Таким чином він висловився в серії з трьох дописів у своєму улюбленому «Твітері». Також і для Китаю, який, на його думку, «намагається допомогти США, але не вельми успішно», КНДР залишається «великою небезпекою та ганьбою».
«А я ж казав!»
А після цих зважених слів раптом почалось типово Трампове вихваляння. Цього разу – на предмет «а-я-ж-вас-попереджав». У своєму зверненні до союзного уряду Сеулу він заявив: «Південна Корея переконалась, як я їй і передрікав, що примирливі перемовини з Північною Кореєю не працюють, там розуміють лише одне».
Що це за «одне» - він, щоправда, не уточнював, тож тепер над цими словами ламають голови в усьому світі. Чи стане наслідком цих випробувань американська військова реакція? Прихований саботаж проти північнокорейської ядерної програми? Ще жорсткіші санкції, аби поставити цю країну на коліна? «Всі можливості – на столі» - сказав Трамп ще п‘ять днів тому, коли Пхеньян запустив балістичну ракету політати над Японією. Під цим слід розуміти також і весь арсенал військових реакцій, аж до ядерного удару.
Утім, незважаючи на таку словесну рішучість, виглядає наразі вельми безпорадним. Здається, він не має жодної гадки про те, як правильно реагувати на загрозу, яку просто-таки випромінює комуністична ядерна держава. Ще напередодні, в суботу, ціла низка ЗМІ сповістила про те, що Трамп готує скасування угоди про зону вільної торгівлі, яку уклав з Південною Кореєю його попередник, Барак Обама.
Тепер намагання Трампа виконати одну з своїх передвиборчих обіцяок, з одного боку, виглядають зрозумілими, з іншого ж – недолугими, тому що в протистоянні з КНДР просто не можна так «кидати» під час такої «гарячої» фази свого найближчого союзника в азійському регіоні. Трамп пообіцяв під час президентських перегонів переглянути всі угоди про вільну торгівлю, тому що США, на його думку, від них програють. Але тепер його найближчі радники намагаються переконати його, що наразі відмовлятися від угоди з Південною Кореєю було б нерозумно.
Без керма і без вітрил
Всі ці Трампові твіти демонструють, що наразі американський президент вважає, що Китай проявляє добру волю, але почав розуміти, що зовсім не Пекін командує Пхеньяном. Найпотужніше досі ядерне випробування ізольованого від світу комуністичного режиму треба розуміти не лише, як погрозу в бік США, а ще й як провокацію проти КНР.
Те, що в Трампа нема ніякого чіткого плану в справі Північної Кореї, можна зрозуміти з того, що за короткий час (менш, ніж сім місяців свого президентства) він випробував цілих чотири різні стратегії щодо Кім Чен Ина. Невдовзі перед своїм переселенням до Білого дому він ледь не напряму загрожував превентивним ударом у разі, якщо Північна Корея продовжить розробку міжконтинентальної ракети, яка буде здатна досягти кордонів США. «Цього не станеться!» - написав він у Твіттері 3 січня, що було сприйнято як рішучий намір Трампа увірвати відповідні намагання Пхеньяна військовим шляхом.
Потім з‘явилася друга стратегія: щойно Трамп оселився в Білому домі, він кинувся по підтримку до свого китайського колеги Сі Цзіньпіна – діяти проти Кіма треба було разом. Під час зустрічі президентів у Флориді, в Мар-а-Лаго, Сі докладно розповів Трампові про відносини Китаю з Північною Кореєю, після чого Трамп страшенно здивувався, які ж ці відносини, мовляв, складні: «Після того, як я десять хвилин послухав про це, я зрозумів, що це не так просто». За кілька днів потому він записав в Твіттері: «Північна Корея наривається. Якщо Китай вирішить нам допомогти – це було б чудово. Якщо ні – ми вирішимо цю проблему без нього! США».
Третя стратегія виявилася найбагатшою до цього часу на сюрпризи. На початку травня Трамп заявив в інтерв‘ю, що для нього було б «абсолютною честю» зустрітися з Кімом, якщо це відбудеться за відповідних умов. Водночас він похвалив північнокорейського диктатора – той, мовляв, є «розумним хлопцем». Кім, за його словами, прийшов до влади дуже молодим «та багато людей, я певен, намагалися забрати в нього ту владу, був це його дядько чи хтось інший».
Нагадаємо, що «його дядько» - це Чан Сон Тхек, який був спочатку ментором молодого Кіма, а потім нібито намагався його скинути. Навіть, якщо не довіряти інформації про те, що Кім ще в 2013 році розстріляв свого дядечка з важкого кулемета, а потім викинув його тіло на поживу собакам, можна лише дивуватися, що це за «честь» для Трампа зустрічатися з подібним «діячем».
Четверту стратегію Дональд Трамп продемонстрував на початку серпня – її з повним правом можна назвати «біблейською», бо виражається вона в загрозах «вогнем та гнівом». Двома днями пізніше він ще додав, що цей його образний вираз, певно, «виявився недостатньо сильним»: якщо Північна Корея не змінить своєї поведінки, вона отримає такі проблеми, які отримували досі «лише деякі нації».
Але в Пентагоні заперечили думку Трампа про те, що Північній Кореї можна «відрубати голову» військовим ударом. Щонайменше 300 тисяч людей в Південній Кореї, Японії та деяких частинах Китаю можуть розпрощатися з життям, якщо Північна Корея відповість на такий удар хоч конвенційною, а хоч ядерною зброєю. Через це Кім просто проігнорував погрози Трампа: в якості відповіді на «вогонь та гнів» Пхеньян розповів про те, як він вдарить ракетами по американському острову Гуам.
На цьому острові, розташованому на заході Тихого океану, окрім 160 тисяч американських цивільних осіб, живуть ще 7000 військових. Коли Кім за кілька днів після своєї погрози пояснив, що перед тим, як прийняити рішення про ракетний удар, він подивиться, «що робитимуть дурні янкі», Трамп похвалив це рішення, як «дуже мудре та зважене». Але Північна Корея зовсім не «ввімкнула задній хід» - і нинішнє випробування тому є найліпшим доказом. Кім хоче зберегти своє обличчя – так само, як Трамп теж боїться, що виглядатиме «лузером». Хто «зморгне» першим?
Борис Немировський, для «Главкома»
Коментарі — 0