Записки на полях Женеви. «Нульове значення» для конструктивного діалогу?

тема тижня
 - Записки на полях Женеви. «Нульове значення» для конструктивного діалогу?
Президенти США та РФ
фото: apnews.com

Авторитетні експерти оцінюють деталі зустрічі Байдена-Путіна та дають прогнози щодо заяв по Україні

Саміт президентів США та РФ Джо Байдена та Володимира Путіна, який пройшов у Женеві на віллі Ла Гранж, можна вважати особливим, як і очікувалось. Проте на ньому не сталося великого прориву у відносинах між країнами. Окрім того, про Україну лідери обох держав згадали побіжно.

Про особливості першої зустрічі у верхах американського та російського лідерів

По-перше, російський президент, який завжди запізнювався на зустрічі зі своїми візаві, прибув вчасно і до прибуття глави Білого дому, як і це передбачалося протоколом.

По-друге, згідно із попередньою домовленістю глави держав не проводили спільної пресконференції, а окремо спілкувались із пресою. Спочатку Путін, а потім Байден, нагадаємо, який був ініціатором цього саміту.

По-третє, переговори між лідерами тривала менше заявлених 4-5 годин.

По-четверте, у 1979 році сенатор Байден обговорив питання контролю над озброєннями з радянськими керівниками у Москві (SALT II). 42 роки потому, у 2021 році, президент Байден обговорює питання контролю над озброєннями з президентом Росії Путіним.

По-п’яте, обидва президенти повторили принцип Рейгана і Горбачова, «що ядерну війну не можна виграти і тому її ніколи не треба починати». Але разом з тим Байден перефразував на свій лад відому фразу Рональда Рейгана: «довіряй, але перевіряй», на «верифікацію власних інтересів».

Що стосується конкретних результатів саміту, то президенти домовилися про взаємне повернення послів до столиць двох країн, а також розпочати двосторонні консультації з кібербезпеки та консультацій про подальшу долю договору СНО-3 (Стратегічних наступальних озброєнь). Цікаво, що першим про це повідомив на своїй пресконференції Володимир Путін.

Байден намагався пояснити російському лідеру, у чому полягають реальні власні інтереси Росії

Свою пресконференцію Байден розпочав з пояснення, чому для американців важлива свобода слова, права людини, демократія. І на це звернув увагу голова Фонду Бориса Немцова за свободу Володимир Кара-Мурза, який написав у своєму твіті: «Вперше за останні роки американський президент на двосторонніх переговорах ставить на перше місце права людини. Права людини невід’ємно пов’язані з питаннями безпеки. Що стосується Росії, то внутрішні репресії та зовнішня агресія є двома сторонами однієї медалі».

Інший цікавий момент з пресконференції Байдена – його намагання пояснити російському лідеру, у чому полягають реальні власні інтереси Росії, а саме у кооперації з іншими країнами. Але чи зрозумів американський президент, якими є власні інтереси Путіна і що він разом із Заходом може зробити аби завадити їх реалізації. Для України це питання чуттєве, оскільки загальновідомо, що російський лідер хоче фактично відродити Радянський Союз сталінського зразка у кордонах царської Росії.

Байден зізнався, що він не «впевнений», що Путін чимсь поступиться

Відповідаючи на запитання журналіста чи вважає Байден, що тепер після зустрічі віч-на-віч він може довіряти Путіну, він дав таку відповідь: «Справа не у довірі, а у власних інтересах і верифікації власних інтересів. Щоб судити про пудинг, треба його скуштувати». Водночас американський президент назвав термін три-шість місяців, аби перевірити це на практиці.

Наприкінці пресконференції Байден навіть розгнівався, демонструючи тим самим, що його найбільше турбує. А саме інтерпретації, мовляв, він піддався Путіну, або є наївним, вважаючи, що той зміниться. Тому Байден зізнався, що він не «впевнений», що Путін чимось поступиться.

Деякі експерти висловлюють тривожні очікування щодо можливих наслідків цього саміту. «Ми спостерігаємо величезну перемогу найнебезпечнішого у світі диктатора над вільним світом. Будьте готові до наступної кривавої війни Кремля. Шлях до цієї війни прокладений «самітом» Джо Байдена, оскільки дороги до воєн в Україні та Сирії проклало «перезавантаження» Обами», – написав на своїй сторінці у Twitter голова офісу Фонду імені Гайнріха Бьолля у Києві Сергій Сумленний.


Лілія Шевцова: позитивне значення саміту у тому, що є надія, що обидві сторони побачили прірву. І вирішили від неї відповзти (Фото: ТАСС)
Лілія Шевцова: позитивне значення саміту у тому, що є надія, що обидві сторони побачили прірву. І вирішили від неї відповзти (Фото: ТАСС)

Вашингтон і Москва шукають нову форму мирного співіснування

Тим часом російський політолог, доктор історичних наук, дослідник Chatham House Лілія Шевцова вважає, що переговори Байдена і Путіна не були пошуком довіри. «Це була розмова про інтереси і як їх просувати так, щоб не викликати обвал. Починається спроба Вашингтона і Москви знайти нову форму мирного співіснування. Примирливий тон саміту, однак, не гарантує навіть «холодного миру» між нами. Співпраця ядерних держав за відсутності довіри між ними – це хода по канату над прірвою без страховки», – підкреслила вона на своїй сторінці у Facebook.

На її думку, позитивне значення саміту у тому, що є надія, що обидві сторони побачили прірву. І вирішили від неї відповзти. Ніхто не хоче ескалації. Однак, зазначає російський політолог, «платою за стратегічну стабільність зазвичай виявляється свобода. А сама «стратегічна стабільність» є пошуком статус-кво, який постійно вислизає.

Директор Московського Центру Карнегі Дмитро Тренін певною мірою поділяє думку Шевцової щодо необхідності обом сторонам: США і РФ уникнути падіння у прірву. Він, зокрема вважає, що відносно України в обох президентів «є взаємне розуміння небезпеки розхитування ситуації («червоні лінії»), звідси підтвердження підтримки Мінських угод». На думку російського експерта, Україна, «безумовно, залишиться в сфері інтересів Росії, навіть якщо вона після 2014 року, як це бачиться з Москви, увійшла в сферу впливу США».

Зі свого боку, речник Українського конгресового комітету Америки Андрій Добрянський назвав позитивом те, що Байден не дав Путіну «можливості стояти поруч із ним на подіумі (на противагу попереднім трьом президентам США). Водночас у коментарі «Главкому» він відзначив, «але врешті-решт ми не дуже багато чули від американської сторони, що ж було вирішено щодо України у Женеві».

Президенти розходяться у трактуванні виконання Мінських домовленостей

На переговорах тема України, як і прогнозувалось, зачіпалась побіжно. Як і перспективи членства України в НАТО. Про це першим повідомив російський президент. «Наскільки я зрозумів президента Байдена, він згоден з тим, що в основі врегулювання на південному сході України мають лежати Мінські угоди», – зазначив Путін. І водночас російський лідер повторив стару тезу, що Росія має одне зобов’язання – сприяти реалізації мінських домовленостей. Позиція, на якій стоїть Кремль не нова. І, схоже, що Росія не змінить своєї політики після переговорів з американським президентом.

Зі свого боку Байден заявив на пресконференції, що під час зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним «передав непорушну прихильність Сполучених Штатів до суверенітету і територіальної цілісності України». Водночас він підкреслив, що між ним і Путіним існують відмінності у поглядах на Мінські домовленості.

Експерт Центру міжнародної безпеки та співробітництва Стенфордського університету, експосол США в Україні Стівен Пайфер у коментарі «Главкому» теж вважає, що «президенти розходяться щодо того, як слід виконувати Мінські домовленості, зазначивши, що Мінський процес є способом вирішення конфлікту, що розпалюється на Донбасі».

Коментуючи загалом результати саміту, Пайфер сказав наступне: «За повідомленнями кожного президента на їх окремих пресконференціях, саміт був суттєвим, ефективним та пройшов без роздратування і зараз настає важка подальша робота. Чи припиняє Кремль такі неприйнятні дії, як втручання у внутрішню політику США, які спричинять каральну реакцію США? Чи приведе Діалог стратегічної стабільності до конкретних переговорів щодо обмеження та скорочення ядерної зброї та з відповідних питань? Чи можуть двосторонні консультації з питань кібер-діяльності привести до порозуміння між Вашингтоном та Москвою? Коли ми зрозуміємо відповіді на ці запитання, яких може не бути місяцями, ми будемо краще розуміти, чи можна сприймати цю зустріч президентів як успіх».


Роберт Пшчел: Путін отримав статус світового державного діяча та можливість привернути увагу (Фото: ТАСС)
Роберт Пшчел: Путін отримав статус світового державного діяча та можливість привернути увагу (Фото: ТАСС)

Путін використав цю зустріч для розповсюдження дезінформації про США та власні дії

Але, мабуть, найкраще підсумував результати і наслідки саміту президентів США та РФ незалежний експерт з питань безпеки, старший співробітник Фонду Пуласького і член редакційного правління Polish Diplomatic Review, колишній чиновник НАТО Роберт Пшчел. Він, зокрема, вважає, що президент Байден добре справився з публічною частиною саміту з Путіним. Але водночас у польського експерта виникають питання, чи варто взагалі було проводити цю зустріч у верхах.

«По-перше, – наголошує Пшчел, – Путін отримав статус світового державного діяча та можливість привернути увагу. По-друге, він використовував цю зустріч для розповсюдження дезінформації про США та власні дії. По-третє, він не запропонував жодної поступки чи вагань щодо агресивного та самодержавного курсу, прийнятого в країні та за кордоном. По-четверте, сподівання Білого дому на те, що проведення саміту з Росією дозволить зосередитись на інших питаннях (Китай), є нереальними. І по-п’яте, домовленість про створення робочих груп зі стратегічної стабільності або кібер-ризиків, яка заплутує дипломатію США у передбачувано марних та трудомістких вправах, легітимізуючи режим, який слід остракізувати. Все-таки – хотілося б бути позитивно здивованим».

Саміт мав «нульове значення» для конструктивного обговорення важливих питань міжнародного порядку денного

Досить песимістично оцінює результати саміту у Женеві експосол України в США Олег Шамшур. У коментарі «Главкому» він зазначив, що «у плані змістовного наповнення результати саміту виправдали найгірші очікування: фактично його учасники спромоглись домовитись тільки про повернення своїх послів до «місця служби». Розгляд інших суттєвих питань, навіть тих, які начебто могли становити спільний інтерес, або переведений в режим консультацій, або відверто заблокований Росією (наприклад, щодо долі Олексія Навального)».

На думку українського експерта, «Путін повертається до Москви із щитом: як і очікувалось, він ні на йоту не відійшов від вигідних для нього позицій з найбільш важливих питань порядку денного (кібербезпека, Україна та регіональні конфлікти, права людини), перетворивши свою пресконференцію на пропагандистське шоу, розраховане насамперед на внутрішню російську аудиторію. Хоча Путін і зробив деякі реверанси у бік Дж.Байдена, він залишив останньому завдання переконувати журналістів у користі переговорів, які відбулись».

Пан Шамшур вважає, що саме наміри кремлівського начальника визначатимуть прогрес двостороннього діалогу з визначених питань, залежно від того наскільки очікувані результати відповідатимуть російським планам: це стосується і ініціативи стратегічної стабільності, пов’язаної з контролем над ядерними озброєннями. Разом з тим, вірогідно, що жорстке протистояння Заходу і надалі може виглядати для нього більш політично доцільним.

Даючи оцінку Сполученим Штатам, український експерт вважає, що «вони, як це ми бачили раніше, не полишають надій спрямувати путінську Росію на шлях істинний, покладаючись на переконливість своїх аргументів та здоровий глузд. Як свідчить практика, ці розрахунки є марними і твердження про те, що неприйнятна поведінка Росії матиме для неї наслідки, не справляє на російське керівництво необхідного враження, якщо слова не підкріплені конкретними діями. Здається, це мали б розуміти у Вашингтоні».

На думку Шамшура, саміт не приніс «доданої вартості» і для України. «Складається враження, що українській проблематиці не було приділено очікуваної уваги. Відповідний пасаж президента США на пресконференції був традиційним і не містив нових елементів, навіть у порівнянні з недавньою заявою «сімки». Досить дивно виглядала відсутність його реакції на слова Путіна про «кривавий заколот» у Києві і його ж загадкову фразу: здається, про все що стосується регіональних конфліктів, «можна домовитись».

Таким чином, підкреслив експосол, женевський саміт мав «нульове значення» для конструктивного обговорення важливих питань міжнародного порядку денного. Так само, на його думку, малореалістичними виглядають сподівання на налагодження між сторонами конструктивного двостороннього діалогу без радикальної модифікації російських підходів, особливо в контексті сучасного протистояння між демократіями та авторитарними режимами, про яке так часто згадує Джо Байден.


«Ми будемо продовжувати працювати над тим, щоб притягнути Росію до відповідальності за її зловживання та агресію в Україні» (Фото: Reuters)
«Ми будемо продовжувати працювати над тим, щоб притягнути Росію до відповідальності за її зловживання та агресію в Україні» (Фото: Reuters)

Як Байден збирається реалізувати свою погрозу Путіну на випадок смерті Навального

І насамкінець, справді було б цікаво побачити, як Байден збирається реалізувати свою погрозу Путіну на випадок смерті Навального. Нагадаємо, що журналіст запитав, якою буде реакція президента США, якщо помре Навальний. Відповідь була такою: «Я дав зрозуміти йому (Путіну – ред.), що наслідки цього будуть руйнівними для Росії».

Чи слова Байдена співпадатимуть з його можливими діями, важливо і для України. Бо раніше – з нагоди незаконного вторгнення Росії у Крим – американський президент у спеціальній заяві 26 лютого цього року заявив: «Ми будемо продовжувати працювати над тим, щоб притягнути Росію до відповідальності за її зловживання та агресію в Україні».

Та найголовніше, у що хочеться вірити, що цей саміт не прокладає шлях до наступної війни, як це було після зустрічі президентів Обами та Путіна.

Микола Сірук, для «Главкома»


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Записки на полях Женеви. «Нульове значення» для конструктивного діалогу?