450, 300 чи 250. Скільки ж має бути народних депутатів в Раді?

Як ніколи багатий день в парламенті на політичні теми. Серед іншого, скорочення кількості народних депутатів та закріплення виборчої системи в Конституції України. 

Громадянська мережа ОПОРА ретельно вивчає практики, зокрема, стабільних демократичних держав. Включення пропорційної виборчої системи до Основного закону є поширеним явищем, зокрема, вона вказана в Конституції Грузії, Фінляндії, Швеції, Словенії, Норвегії, Австрії, Чехії, Естонії, Латвії, Люксембургу тощо. В Конституції Надерландів виборча система не лише вказана, а на її перегляд накладено табу. Уявіть! Її не можна змінити на рівні питань територіальної цілісності, суверенітету. Логіка у авторів таких норм є очевидною, а саме, не вдаватись до політичної доцільності напередодні кожних виборів та не переглядати виборчу систему щоразу під поточні рейтинги партії більшості. Правова визначеність, стабільність та неможливість маніпулювати нормами закону.

В українських реаліях проблема в тому, що паралельно до включення назви системи, необхідно вказувати її підвид. Якщо чесно, мажоритарка нічим не гірша за пропорційну виборчу систему з закритими списками. Її ефекти ми пам'ятаємо у 2006 та 2007 роках: корупція, партійна диктатура, купівля місць у виборчих списках. Тож, якщо вносити систему в країні, де немає сталої практики застосування конкретної системи, яка дала позитивні ефекти і ми вже 5 рік товчемось щодо необхідності запровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками, то чому б не реалізувати це завтра вже і на рівні проекту змін до Коституції.

Сьогодні в кулуарах парламенту з Oleksandr Kliuzhev намагались з'ясувати, хто ж в більшості відповідальний за виборчу реформу, яка була згадана навіть в інавгураційній промові новообраного Володимир Зеленський, як і Виборчий Кодекс. На фоні інших завдань, парламент поки байдужий до перезрілої проблеми.

Що ж до чисельності народних депутатів, то це не математичне, а політичне питання. Ключові групи інтересів виборців повинні бути представлені в парламенті, в комітетах мало б працювати не 5 депутатів, а належна чисельність, що може забезпечувати законотворчу активність з конкретних політик. Кількість часто має історичну передумову, залежить від територіального устрою держави, враховує територіально-адміністративний устрій тощо. 450, 300, 250, 200... На мою думку, головне, щоб парламентаризм залишався гілкою влади, а кожен депутат представляв інтереси всього народу України, а не власних виборців, партійних босів, чи фінансово-промислових груп.