Перехід України на «латинку». Хто штовхає нас у прірву?

Ми хочемо відмовитися від власної історії, від рідної алфавітної системи, від усього, що впродовж століть створювалося кирилицею і церковнослов'янською мовою? - Перехід України на «латинку». Хто штовхає нас у прірву?
Ми хочемо відмовитися від власної історії, від рідної алфавітної системи, від усього, що впродовж століть створювалося кирилицею і церковнослов'янською мовою?
Зображення: uchoose.info

Схоже, що глобалісти вже вирішили долю України. Їм не потрібен великий і культурно самобутній народ у центрі Європи

Секретар Ради Національної Небезпеки і оборони (РНБО) (саме так – я не помилився!) нещодавно озвучив думку, що Україні варто було б перейти на латинську абетку. Тому буквально декілька слів про те, чим навіяні подібні твердження, ким вони можуть бути підкинуті та навіщо.

Отож, існував у Східній Європі один з найдавніших народів, мав свою державу, писемність, культуру, поширив свої спори на Причорномор'я, Балкани, на мокшанські землі. Потім із тих спорів проросли цілі народи. Деякі з них майже забули про свою праматір Україну, тоді як інші запекло воювали впродовж століть за неї. Воюють і зараз.

Але справа зовсім в іншому. У тому, чи варто нині взяти та відректися від своєї історії тільки тому, що колишній «братський народ» зазіхає не тільки на нашу історію, а й на всю нашу культурну спадщину!

Тобто, ми хочемо відмовитися від власної історії, від рідної алфавітної системи, від усього, що впродовж століть створювалося кирилицею та церковнослов'янською мовою? Від Митрополита Іларіона Київського, від Козацьких Літописів Самійла Величка, від кобзарських дум, від філософії Григорія Сковороди?

Тобто, ми хочемо добровільно віддати зараз у руки свого північного сусіда все те, що створено століттями духовної праці наших геніїв? І перейти на нехарактерну для нас латиницю? А потім десятиліттями намагатися адаптувати нею все, створене народом?

Тоді, за словами Черчилля, – а за що ми тоді нині воюємо? За що гинуть наші кращі сини? За територію? За землю, яку скоро розпродаватимуть направо й наліво?

А може ми воюємо за наших онуків – дев'яносто відсотків з яких не чули та не знають жодної української народної пісні? Не знають власної історії, звичаїв і обрядів свого народу, власної глибинної культури?

Я впевнений, що ця думка, озвучена Даніловим, спеціально закладена в голову саме йому, людині, що повинна опікуватися національною безпекою. А що може бути небезпечніше для народу, аніж втрата національної ідентичності, генетичної пам'яті, історичного досвіду та світогляду?

Це можна порівняти хіба що з тотальним геноцидом нації. Але ця схема значно хитріша – з культурної мапи світу зникає цілий народ, а фізичний людський ресурс іде на обслуговування інших народів.

Так, в історії української писемності бували прецеденти, коли твори українців видавалися латиницею на Правобережній Україні, але кому належали тоді ці землі – ви мусите пам'ятати!

То може ми одразу приєднаємося до Польщі, Чехії або Словакії? Попросимося до них як Шекспірівський Король Лір, зраджений однією зі своїх дочок?

В одній нашій гарній приказці говориться – на зло ворогам – корову продам, дітей без молока залишу. Це нині про нас!

І дивно, що деякі, нібито глибокі люди, серйозно обговорюють таку можливість. Це до якої ступені деградації потрібно довести цей народ, щоб припускати навіть таку гіпотетичну можливість?!

Колись, Сталін на піку своєї могутності пропонував Мао Дзе Дуну перейти на кирилицю, заради зближення братніх народів, аргументуючи тим, що китайська ієрогліфічна система начебто дуже складна та не має майбутнього. На що Мао відповів – ми не дамо ні ворогам, ні нашим друзям відрубати наше коріння, бо жодна нація без минулого не матиме майбутнього! Сьогодні Китай де-факто – одна з наймогутніших країн світу!

Але, схоже, що глобалісти вже вирішили долю України. Їм не потрібен великий і культурно самобутній народ у центрі Європи. Саме тому сьогодні так активно нищиться традиційна українська культура, пісня, драматургія, так запекло насаджується квазікультура без історичного коріння, без національних ознак, без ментальних особливостей. Всі мають бути однаковими та все має бути однотипним – знаки, цінності, смисли. А відтак – єдиний життєвий і ринковий простір без кордонів і народів...

Можливо, колись так і буде. Через багато століть. Але не треба нас так нахабно підганяти! І через Вікна Овертона (дуже дієва інформаційна технологія впливу – погугліть!) засилати в нашу свідомість подібні дурниці.

Це наша мова! Це наша культура! Це наша писемність!!!

Хто цього не розуміє – той штовхає українців у прірву...

Читайте також:

Джерело: блог Анатолія Матвійчука

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
 Костянтин Єлісєєв
Костянтин Єлісєєв

Заступник глави Адміністрації Порошенка (2015 – 2019 рр.)

Євген Магда
Євген Магда

директор Інституту світової політики

Антон Орехъ
Антон Орехъ

Оглядач

Ігор Ейдман
Ігор Ейдман

Соціолог

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Перехід України на «латинку». Хто штовхає нас у прірву?