Андрій Іллєнко Народний депутат України 7, 8 скликань

Фільм «Припутні»: ми нарешті можемо бачити український погляд на світ

Тут все як у реальному житті сучасної української глибинки. Типажі, мова, побут, пейзажі. Кіно без фальшу

Подивився фільм «Припутні».

Дуже добре, що зараз знімається багато нового українського кіно. Є з чим порівнювати. Є творчий процес. Ми нарешті маємо змогу бачити на екрані українське відображення світу.

Якщо «Червоний» - це позитивна спроба ствердити українського героя, то «Припутні» - це жорсткий соціальний реалізм. Який балансує на межі тарантінівської чорної комедії та рімейку української селянської драми ХІХ століття.

Тут все як у реальному житті сучасної української глибинки. Типажі, мова, побут, пейзажі. Кіно без фальшу.

Можливо це притягнуте порівняння, але мені чомусь «Припутні» здалися таким собі українським побутовим варіантом «Апокаліпсису сьогодні» - подорожжю у «серце пітьми».

Хай обставини, декорації та пафос оповіді геть різні: головний герой таксист - не американський офіцер, село під Ніжином - не джунглі В'єтнаму, місцевий божевільний алкоголік - не полковник Курц, а саундтрек робить ВВ, а не «The Doors». Але загальний настрій та відчуття абсурду видались мені схожими.

Фільм завершується на півслові, як і розпочався - але дає надію попри все. А як інакше?

Раджу всім сходити в кіно і скласти своє враження. Мені картина сподобалась. Авторів фільму хочу привітати із вдалим творчим пошуком.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів

Читайте також

Дата публікації новини: