Катеринчукові доведеться скинути із себе маску

Поза сумнівом: іноді не варто виносити сміття із хати. Проте також слід вчасно проводити «генеральне прибирання в хаті». А то весь час приховуючи сміття, не довго і саму хату перетворити на смітник. От цього вже наші виборці нам точно не пробачать.

Якщо ми по-справжньому демократи, то маємо навчитися чесно і відверто вести публічну дискусію та без кінця не наступати на улюблені граблі. Мотивацією до моєї попередньої заяви щодо неприйнятності висунення кандидатом у мери Катеринчука була попередня історія виборів у Києві, коли Микола Катеринчук привів до ради п’ять депутатів, три з яких (Борис Гавриленко, Павло Тесленко та Роман Ярошенко)одразу на першому засіданні Київради «блискавично» доповнили більшість Черновецького, проголосувавши за Лесика Довгого. Саме цей факт і підтверджує переконання про те, що із самого початку до цієї більшості вони і готувалися. Згодом вони «успішно працювали» у комісіях із власності, землі та фінансів (до цих комісій Льоня брав лише «своїх перевірених» людей). А один із них навіть став правою рукою космічного мера, сприяючи тотальному мародерству у столиці. Чи міг до виборів Катеринчук не знати цього? Ні! Адже вони були родичами або співробітниками тих, хто входив до списку самого Черновецького! Я попереджав тоді про це у публічно. І тоді, як і зараз, Катеринчук звинувачував мене у наклепництві та гаряче присягався, що за своїх людей «ручається, як за себе».

Нині, перечитуючи заяви та гучні ультиматуми щодо мене цього політика, складається враження повного дежавю. Зараз Катеринчук переймається 7-річною відсутністю місцевого самоврядування у столиці. Хотів би нагадати: всі необхідні рішення про остаточне зруйнування самоврядування Київрада проводила голосуванням у тому числі і депутатів, приведених туди Катеринчуком. Чи варто довго думати, хто ж саме був спонсором тієї палкої «європейської» виборчої кампанії Катеринчука?

Якоюсь нісенітницею в принципі видається і звинувачення, буцімто я ображаюся, що балотувався у мажоритарному окрузі, а не за списком. Цьому політикові варто було б знати, що у своєму рідному Святошинському районі я виграв чотири рази поспіль, а спілкування із виборцями не припиняв навіть тоді, коли у 2007 році пройшов до Верховної ради за списками «Батьківщини» (тоді була лише партійна система виборів). На сьогодні я є і залишаюсь єдиним народним депутатом у Києві, який на одному і тому ж окрузі отримав підтримку виборців та був обраний із найкращим у столиці результатом. Зрештою, яка логіка між формуванням списку Об’єднаною Опозицією та бажанням Катеринчука балотуватися у мери столиці? «На городі бузина, а в Києві дядько…»

І потім, не варто Катеринчукові судити усіх по собі, коли йдеться про олігархів, підпільні фінанси та кулуарні ігри. Хочу зазначити, що у моєму окрузі мені допомагали перемогти мої виборці ( про що свідчить результат голосування за мене), а не якісь там олігархи. Іноді людська уява хоче видати бажане за дійсне, проте політикові такого масштабу, яким вважає себе Катеринчук, це не до лиця.

Дав би пораду також не перейматися Катеринчукові так дуже «моїм шматком хліба», а більше дбати про свої розміри «фінансового апетиту». Чи можливо уже скінчилися гроші, зароблені від спонсорів на попередніх київських виборах, що так примандюрилося цьому політикові знову балотуватися у мери (навіть для годиться не чекаючи остаточного обговорення на фракції питання процедури висунення єдиного кандидата на посаду мера від усієї опозиції). До речі, довідково для читача: після проголошення у 2008 році дочасних виборів мера столиці та Київради Катеринчук «самовисунувся» на пост столичного голови, навіть не чекаючи вирішення питання стосовно єдиного кандидата від демократичної коаліції (членом якої він був як народний депутат). Сьогоднішня ситуація абсолютно ідентична.

Водночас як юрист, Катеринчук мав би добре знати, що підстав виключити мене із фракції немає зовсім. Жодним чином я не порушив фракційної дисципліни. Лише дозволив собі публічне обговорення моєї позиції щодо висунення Катеринчука кандидатом у мери. До того ж я це робив у відкритому форматі через ЗМІ, адже саме через ЗМІ Катеринчук повідомив усім партнерам по опозиції про свій намір балотуватися (до речі, ні з ким із нас не радячись попередньо). Якщо б у Катеринчука наміри були чесними, то дискусія між нами ішла б у зовсім іншому руслі: про розвалене міське господарство, про невиплати лікарям та вчителям і так далі. Адже сьогодні усі кияни без винятку чекають на нового міського голову, який добре знає міське господарство і допоможе вирішити ряд украй життєво важливих питань життєдіяльності столиці. Видається, що Катеринчук не лише не уявляє справжнього жахливого стану міського господарства, а просто має зіграти свою традиційну роль на київських перегонах, аби продовжити керування містом тим, хто і так уже «докерувався до ручки».

Щодо моєї підтримки Порошенка як єдиного кандидата на посаду мера: я член фракції, а не колегіальний орган, що когось кудись висуває . Маючи величезну відповідальність перед моїми виборцями, знаючи їх очікування і настрої, я робив і робитиму все від мене залежне, аби всі опозиційні сили змогли домовитися і консенсусно вибрати гідну кандидатуру. Вкотре наголошую, що наша фракція (куди входить і Катеринчук) у першу чергу підтримає Кличка, якщо він балотуватиметься. Щодо інших можливих кандидатур, серед яких називають і Порошенка, буде колективне обговорення і колегіальне рішення. До речі, кандидатуру Порошенка називали як можливу у тому числі і лідери нашої фракції. Проте лише мене Катеринчук пропонує за це виключити із складу фракції.

Тоді виникає цілком логічне запитання: навіщо виставляти ультиматум саме мені, тільки мені і зараз (хоча свою думку щодо можливого балотування Катеринчука я висловив уже давно). Відповідь очевидна. По-перше: на цьому сесійному тижні можливе ухвалення рішення про дату виборів у Києві, і Катеринчукові доведеться скинути із себе маску і висуватися у мери (виконуючи те ж завдання, що і в 2008 році – відтягувати у опозиції голоси).

По-друге: щоб зберегти ілюзію опозиційності, треба звинуватити опозицію у якійсь «змові з олігархами». А він – «борець за правду» - постраждав від колег за свою надмірну чесність. І завойовувати голоси у збитих з пантелику виборців.

По-третє: цей ультиматум, «виключіть Бондаренка із фракції, або я піду», - вдалий політ технологічний трюк, який дозволяє Катеринчуку вийти із фракції і зробити із цього піар-шоу «постраждалого за правду». А на справді легалізувати свою виборчу кампанію, яка до речі розпочалася масово на біг-бордах перед 8 березням.

Хотілося б безперечно, щоб це був випадок, коли я помилився з прогнозами, бо на кону не мої амбіції чи технологічні ігри Катеринчука, а доля мого рідного міста на багато років, яке вже ледве животіє після багатьох років тотального мародерства. Проте видається мені, що Ляшко на цих мерських перегонах буде не одинокий…