Скандал з Дорном відсунув на другий план Гройсмана та судову реформу

Парламенту за провал рефірми одіозного Конституційного Суду можна не червоніти. До кінця тижня тут обсмоктуватимуть Дорна.

Дорн талановитий артист, але як людина фіговий. І він би міг лишити при собі цю фіговість, однак будучи публічною людиною пішов висвітлювати свої політичні і моральні погляди. При чому насрав на голову сповна всім, хто принципово не купує російське в супермаркеті, не поїде на Байкал і в Санкт-Петербург як турист, відрізає шмат сімейного бюджету заради прицілів і автівок незнайомим хлопцям в АТО.

Але питання зараз не в Дорні. Дорн це крапля в морі, про чому не вирішальна.

У нас частина людей навіть у воєнні часи вважає нормальним мити собак в Падмасковьє і будувати котеджі в Росіі. І навіть пишається тим, як круто обвела усіх кругом пальця.

У нас половина парламенту волала про економічний геноцид, коли постало питання: «Чи не ввести нарешті візовий режим з Росією?»

У нас із телеекранів не вилазять Савченко, Артеменко, аватари-політологи Медведчука та інші прихильники планів замирення з агресором будь-якою ціною.

Наші ЗМІ накачують інформаційний простір тезами про «люди устами от войны», «людям нужен мир любой ценой», «Донбасс унижали, Донбасс не хотят интегрировать», «зачем так много денег на армию».

У нас частина людей вважає росіян браттями і не проти поїхати відпочивати до Криму навіть попри ганебні пункти пропуску на Чонгарі і загрозу, що ФСБ схопить вас за яйця всерйоз і з перспективою 25 років колонії десь на Якутіі.

У нас частина колишніх політиків, публічних осіб (Бондаренко, Олійник), діючих (Шуфрич) не цураються поливати свою державу брудом з російських пропагандистських шоу.

Я уже не кажу про деяких розумниць, які маскуються під помічниць антикорупціонерів і громадських активісток, виступають за права переселенців. А насправді їх родичі першого порядку: мати і брат мають паспорти росіян і платять в Криму податки до пенсійного фонду РФ.

У підсумку я хочу зробити фінальний штрих. Це у фейсбуці знають Дорна. У провінції його не знають. Я недавно була у матері, це райцентр за 70 кілометрів від кордону з Росією. Там люди роками нарізають ковбасу на зупинці у центрі, запивають її горілкою з горла і томатним соком прямо з пакета. Там слухають до цього часу Наталі і якогось напудреного таджика. Ту саму пісню про «прощай Равшан, прощай Джамшут. Привет, Москва! Блэк стар, я тут».

Це не рівень музики Дорна. Музика в нього норм. Це ще більше днище без надії без змін. Це при тому, що на місцевій Алеї Слави є три героя. І по навколишнім селам теж є по гробу із Донбасу.