Як Путін з примарами минулого Москвою ходив

Камінг аут.

Близько 20 хвилин дивилась офіційні урочистості в Москві із Путіним. «Парад Победы».
Із фотогенічними молодими ветеранами, які явно відвідували Берлін як агенти КГБ через пару-трійку десятиліть після взяття Рейхстагу.

Сказав Путін із георгієвською стрічкою на грудях, що «российский солдат готов на любой подвиг, на любую жертву ради своей Родины, ради своего народа». Одразу згадалися псковські десантники, полеглі в боях на Донбасі -- і зняті потім іменні таблички з могил, стрічки і вінки. Мертві герої некіногенічні. І розповіді дружин ГРУшників, обміняних на вічну голодну Надю Савченко -- Александрова та Єрофєєва, про те, що Саша і Женя давно із армії звільнились, а в Україну поїхали чи то туристами, чи то так терикони побачить. Російські герої в полоні не фотогенічні.

Далі парадом пішло нове гарматне м'ясо колонами -- із тих «российских солдат, готовых на все», що не проти покласти голову за чужі божевільні інтереси в ОРДЛО чи в Сирії. Я подібне бачила в історичних хроніках за участю Гітлера чи Муссоліні. Тобто, актуально це було в першій половині минулого століття. Коли народи, кинуті на призволяще після Першої світової війни, обдурені, зазомбовані і під гнітючим враженням несправедливості прагнули показати кузькіну мать ворогам і посісти своє місце під сонцем.

Далі було те, що в Україні вважається фейком і провокацією -- безсмертні полки, які в Росіі зібрали 750 тисяч ходоків. Там і Путін ішов із портретом свого отця. Краща вакцина, щоби не бути подібним до головного ворога -- не мавпувати оцей образ ходока із привидами минулого. Х#йла і його предка.

В цілому, московська акція справляє гнітюче враження. Це сага про живих мерців, які живуть спогадами минулого і не прагнуть нічого нового. Ніяких якісних змін, прогресу. І головного: яку нову перемогу ви маєте в житті, окрім тої, які завоювали союзники, повоювавши від Нормандії до Далекого Сходу 70 років тому? Га???!

Після цих шапіто я упевнююсь, що інколи тяжка поразка для еволюції життя і мізків краща за перемогу і танці на кістках на покоління вперед. Справжня історія осмислення війни після поразки і майбутні економічні перемоги? Я постійно повторюю, що приклад грамотних висновків, ретельну іміджеву роботу і нестандартне мислення менеджмкгту показала компанія Volkswagen. Після війни їх завод в Вольфсбурзі був зруйнований на 60% відсотків, місто перебувало в британській окупаційній зоні і союзники поставили робочим жорсткі умови -- 1000 автівок у місяць, або закриємо нафіг. Демобілізовані майстри працювали як прокляті і до кінця 1946 вийшли на цифру в 10000 в рік. Далі була іміджева робота, як «улюблену машину Гітлера» перетворити в «Фольксваген -- це член моєї родини». Інженерна модифікація, завойовування ринків і в 50-хх роках «Фольксваген-жук» був найпопулярнішим авто в США для дружин. До початку 60-хх мільйонні продажі і філіали на 4 континентах.

Так от, оті самі демобілізовані солдати, які повернулися працювати на завод після поразки німців -- може, і не мають шашликів на 9 травня і фронтових 100 грамів. Їм некомфільфо світити орденами нацистської Німеччини. І вони як би не військові переможці. Але вони отримали потужну економічну перемогу і принесли стабільне бабло своїй державі. Нині від їх нащадків залежить -- що буде з Росією, чи знімуть санкції з Росії і чи може козирять хвостом Путін деінде, крім свого фейкового параду. Діти демобілізованих лузерів із Вольфсбурга ставлять умови і раком переможців із Москви. І в результаті тріумфатор не той, хто стрічку пов'язав, а хто напрацював у бюджеті профіцит і кредити тепер дає та лідер Європи в усіх сенсах.