Чернігівська діра на виборчій карті

Спочатку народ ходив обирати президента, потім — парламент, потім — на вибори місцевої влади. А потім обрані до парламенту чернігівські мажоритарники передумали бути депутатами й відмовилися від отриманих у 2014 р. мандатів, тому процедуру довелося проходити знову. 17 липня жителям Чернігова вкотре доведеться делегувати свого представника в парламент.

Невелика віддаленість від Києва зіграла з Черніговом лихий жарт. Місто перетворилося на своєрідний трамплін, з допомогою якого команді президента Порошенка стало зручно запускати в парламент потрібних кандидатів. Допомагає в цьому адмінресурс. Нинішній чернігівський мер Владислав Атрошенко демонстрував лояльність будь-якій владі. В часи Януковича він входив до Партії регіонів і до останнього рятував його режим. Тепер же Атрошенко демонструє лояльність до нинішнього президента (тим більше що з Петром Олексійовичем його пов'язують давні стосунки) і всіляко допомагає йому проводити в парламент нові штики, посилюючи президентську фракцію.

Торік, завдяки адмінресурсові та сприянню мера, у Раду вдалося завести Сергія Березенка, який виграв позачергові вибори у 205-му окрузі, незважаючи на свою неоднозначну репутацію. Із Черніговом колишнього радника скандального київського мера Черновецького ніщо не пов'язувало. Однак провладний кандидат вибори виграв, залишивши місцевих конкурентів далеко позаду. Посприяв банальний підкуп. Березенко активно «відкривав» дитячі майданчики, а також відкрито роздавав гроші виборцям, укладаючи з ними так звані «соціальні договори». Обурені протести опонентів не дали жодного ефекту. Кандидат від «Демальянсу» Ігор Андрейченко навіть подавав на Березенка до суду, але судді визнали «соціальні договори» законними. Тепер Березенко — один із лідерів фракції БПП в парламенті і, поряд з Ігорем Кононенком та Олександром Грановським, вважається в ній однією з найбільш одіозних фігур.

Через рік казус Березенка точно повторюється на сусідньому окрузі, 206-му. Цього разу Чернігів як трамплін вирішив використати ще один відомий київський ділок — скандальний забудовник Максим Микитась. Як і Березенко, Микитась — висуванець влади і, в разі перемоги, також увійде до правлячої фракції. Але це поки що «секрет». Щоб уникнути запитань, пов'язаних із темними сторінками біографії Микитася, БПП від цього кандидата відхрещується, сам же він вважається самовисуванцем.

Офіційно від партії влади по округу висунули зовсім іншого, явно непрохідного кандидата Сергія Гаруса, — він, практично, не веде ніякої агітації. Весь адмінресурс спрямований, звісно ж, на підтримку Микитася. Сьогодні він регулярно з'являється в компанії Атрошенка, який навіть «поступився» йому на час виборчої кампанії своїм благодійним фондом «Поліський оберіг», — віднедавна кандидат очолює заснований мером БФ. Микитась, як і Березенко, «працює» з виборцями, використовуючи апробовані засоби — дитячі майданчики, «подарунки» та продуктові набори.

Навесні 2015 р. навколо будівництва житлового комплексу на Микільсько-Слобідській вулиці в Києві, що його веде очолювана Микитасем компанія «Укрбуд», спалахнув скандал.

Спочатку компанія з допомогою махінацій із документами незаконно отримала під забудову земельну ділянку на березі Дніпра. Щоб отримати дозвіл на будівництво у 100-метровій береговій зоні, Микитасю довелося оголосити Дніпро... «малою річкою» Десенкою. Коли місцеві жителі, трохи очманівши від такого нахабства, прийшли протестувати проти незаконної забудови, на них нацькували загони тітушок, які били людей битами й стріляли в них із травматичної зброї. Побоїще викликало великий резонанс у ЗМІ, після чого будівництво застопорилося. Сьогодні скандальний забудовник вважається фаворитом на окрузі. 

Найвідоміший суперник Микитася — колишній нардеп Єгор Фірсов, якого позбавили мандата рішенням з'їзду БПП. Донедавна Фірсов був членом фракції БПП, однак постійно критикував колег із фракції за корупцію і, зрештою, вийшов із неї. Колеги скористалися нагодою помститися. Юридична чистота цього рішення досі викликає великі сумніви, та, оскільки у вітчизняній політиці хто сильніший, той зазвичай і правий, Фірсову довелося залишити парламент і почати все спочатку.

Головний козир цього кандидата — репутація. До Фірсова не липне бруд, нікому не вдалося викрити його в корупції або якихось сумнівних махінаціях. А принципова позиція у фракції БПП, де значно зручніше було мовчати й отримувати «доплату» до офіційної зарплатні, тільки додає ваги критиці, що звучить з його вуст на адресу опонентів. Однак чимало у Фірсова й слабких сторін. Головний його мінус — у досить скромних фінансових можливостях. Кандидат збирає пожертви, однак їх вочевидь не вистачає, щоб скласти конкуренцію Микитасю й розмістити вдосталь реклами. У результаті, доводиться переважно ходити пішки і розраховувати на зустрічі з виборцями, а ті на зустрічі ходять неохоче. Парадокс українських виборів у тому, що громадяни, які на словах клянуть владу, корупцію та олігархів, при нагоді голосують саме за солідніших і багатших. Скромні ж кандидати «з народу» цей-таки народ найчастіше не цікавлять і, за підсумками виборів, залишаються за бортом.

Інший недолік Фірсова в тому, що, як і Микитась, на 206-му окрузі він — «парашутист»: тобто не має жодного стосунку до Чернігова. Виходець із Донецької області, після початку війни залишився без малої батьківщини, отже — без округу. А тому, як і багато переселенців із Донбасу, Фірсов тепер не вважається повністю «своїм» в інших містах.

На додачу до всього, за той самий електорат бореться ще один кандидат, Ігор Андрійченко з «Демальянсу». Хоч у нього шансів виграти й небагато, але, згідно з соцопитуваннями, він цілком здатен набрати кілька відсотків. Відомо, що Фірсов перед стартом виборчої кампанії входив до групи, яка брала участь у переговорах про створення так званої «єдиної партії реформаторів», і просив підтримати його кандидатуру на окрузі. Однак замість однієї партії були анонсовані зразу дві, і на підтримку Фірсова висловилася тільки одна з них, куди увійшла команда нардепа Віктора Чумака. А ось в іншому таборі розуміння знайти не вдалося. Лідер «Демальянсу» Василь Гацько з Фірсовим після його висування публічно розсварився. Тому, замість того, щоб боротися з Микитасем, «молоді і перспективні» тепер боротимуться один з одним.

Певні шанси мають також представники двох найпопулярніших на Чернігівщині партій — Дмитро Блауш від Радикальної та Юрій Власенко від «Батьківщини». Втім, у цьому випадку доводиться говорити про популярність не так самих кандидатів, як їхніх партійних брендів. Відверто популістська риторика Ляшка й Тимошенко знаходить вдячний відгук у серцях чернігівських пенсіонерів. А їхні обіцянки знизити тарифи, звісно, значно зрозуміліші обивателям, ніж антикорупційна риторика та розмови про реформи. Чернігівщина — один із найбільш депресивних регіонів України, з найгіршою демографічною ситуацією в країні (не беручи до уваги районів бойових дій). Тому агресивна критика чинної влади — тут завжди ходовий товар.

Ні Блауш, ні Власенко самі собою великого авторитету в себе на окрузі не мають, хоча й місцеві. Тому для підтримки їх із Києва прибуває спеціальний десант. Так, Юрія Власенка приїжджали підтримати нардепи від «Батьківщини» Іван Крулько та Олександра Кужель, що звично експлуатували тему «тарифного геноциду».

Обіцяє Власенко чернігівцям також «примусити владу підвищити зарплати й пенсії». Правда, не уточнює, як саме він планує це зробити й наскільки це можливо в рамках депутатських повноважень. Втім, схоже, самі жителі Чернігова такими деталями не дуже цікавляться.

Олег Ляшко також приїжджає на округ і особисто водить вулицями свого кандидата Дмитра Блауша мало не за руку. На рекламних плакатах і бордах Блауш теж для надійності сфотографувався поруч із Ляшком. Усе це, звісно, свідчить вочевидь не на користь місцевих кандидатів, які, за 
ідеєю, мусили б мати перевагу перед приїжджими і бути популярними у своєму окрузі. Очевидно, що їм явно бракує власної ваги.

Соціологічне опитування, проведене КМІСом у червні, зафіксувало передвиборні позиції кандидатів на окрузі. Згідно з опублікованими даними, з великим відривом лідирував провладний кандидат Максим Микитась, за якого готові були проголосувати 14,1% виборців. На другому місці з 5,7% йшов Єгор Фірсов, одразу за яким із невеликим відривом — Юрій Власенко. Решта кандидатів від лідируючої трійки дуже відставали. Традиційно багато було тих, хто не визначився, — майже 40%.

Звісно, до виборів розклади ще можуть змінитися. Як свідчить практика, кандидати зазвичай включають усі свої ресурси вже на фінішній прямій, перед самим закінченням передвиборної кампанії. Однак небажання умовних «опозиціонерів» об'єднуватися робить шанси Микитася на перемогу досить значними.

Незважаючи на розмови про створення єдиного фронту і про спільні дії проти влади, що їх останнім часом ведуть як важковаговики Тимошенко й Ляшко, так і представники нового покоління політиків, далі слів не пішло. На виборах усі воліють діяти самостійно й боротися проти всіх. Що робить шанси кожної окремо взятої сили досить низькими.

Якщо ж розстановка сил на окрузі до дня голосування залишиться такою, якою її зафіксував КМІС, то все йде до того, що чернігівці вкотре оберуть до парламенту «схемника», нескінченно далекого від їхніх проблем, зате щедрого на крупу й консерви.

І будуть скаржитися на життя до наступних виборів.

Джерело: Дзеркало тижня