Загострення в Азовському морі. Як далеко зайдуть війська Путіна

Ситуація в Азовському морі, коли російські кораблі проводять навчання в 16-ти кілометрах від українського узбережжя і затримують українські судна, - це шантаж і помста з боку Кремля за затримання українськими прикордонниками російського судна «Норд». При цьому малоймовірно, що війська Володимира Путіна підуть на військово-морську операцію із захоплення територій на маріупольському напрямі.

Я думаю, що росіяни мстяться за затримання того ж «Норда», за спроби України

якось захищати свої територіальні води й інтереси на своїй території.

Коли проводяться маневри у 16-ти кілометрах від українського узбережжя, то це дуже тривожний сигнал. У той же час, коли говорять про те, що росіяни під виглядом навчань можуть готувати якусь десантну операцію із захоплення територій на маріупольському напрямі – я в це не дуже вірю.

По-перше, ті сили ВМФ Росії, які залучаються до цих навчань, навряд чи здатні виконати завдання із проведення такої масштабної десантної операції. По-друге, треба розуміти, що взяти Маріуполь з моря ненабагато простіше, ніж взяти його із суходолу. І за чотири роки це місто настільки укріплене і наскільки продумана система оборони всього маріупольського напряму, що я навіть не можу собі уявити, як росіяни плануватимуть бойову операцію.

Крім того, проведення такої операції означало б, що Росія почала абсолютно відкриту збройну агресію проти України. Я думаю, якби Путін був готовий до подібного, він би не в 2018 році це робив, а набагато раніше. Передумов було чимало.

Тому це просто шантаж методами Путіна і в дусі Москви – і не більше. Разом з тим, нашим ВМС, зокрема підрозділам берегової оборони, а також сухопутним військам, які виконують бойові завдання на маріупольському напрямі, потрібно також вживати заходів. Це по-перше.

По-друге, є ще дипломатична складова. Ми знаємо, що росіяни дозволяють собі такі маневри, виходячи з двосторонніх угод з Україною щодо використання акваторії Азовського моря. І тут я б хотів почути коментарі наших міжнародників із Міністерства закордонних справ, щоб вони розклали по полицях, де Росія переступає червону лінію, а де нам необхідно розривати відповідні договори в односторонньому порядку або вживати якихось інших позачергових заходів.

При цьому ми чудово розуміємо, що загроза відкритої російської агресії існує з 2014 року. Так, вона не настільки ймовірна, щоб говорити про неї, як про першочергову загрозу. Але ми не можемо її ігнорувати, якою б не була ймовірність.

Ми також знаємо, що, незважаючи на те, що формат Операції об'єднаних сил фактично проходить у сухопутному варіанті, обсяги серйозної бойової підготовки спостерігаються і в повітряних силах, і у ВМС. Це означає, що в Генштабі абсолютно адекватно сприймають ці загрози і готуються до найгіршого варіанту, яким би малоймовірним він не був.