Кремлівський диктатор, подібно Гітлеру, теж називає себе миротворцем

Стільки років минуло, а слова Писання щораз відлунюють в сучасності. Все складне насправді є простим, а всі відповіді, навіть на найскладніші питання, лежать ніби «на поверхні». Питання лише в тому, наскільки люди готові їх прийняти і чи задовольнить їх відповідь.

Є добро і є зло, є світло і темрява, є правда і брехня. Бог є Джерелом добра, істини і світла. А зло не має самостійного буття, воно є лише запереченням добра: запереченням чеснот, запереченням життя, замість творення воно здатне лише на руйнування. Саме тому зло вигадує усілякі «напів», аби хоч якось замаскуватися під добро, прикрити свою згубну личину. Вигадує напівправду, напівдобро, напівсвітло чи напівлюбов...

Історія знає безліч прикладів, коли зло прикривалося добром: для українців промовистим прикладом є минуле століття і безбожницька комуністична влада, яка, прикриваючись примарним «світлим майбутнім», знищила мільйони людей шляхом усіляких заборон, переслідувань, ув’язнень, репресій, голодоморів, депортацій...

Згадайте, що «головним миротворцем» світу у 1930-х був Адольф Гітлер. Подібно, як нині називає себе «миротворцем» і кремлівський диктатор. Так само, як і ті, хто за його наказом вбивають наш народ, виправдовуючи це вигаданим «захистом», «звільненням», «поверненням», «відновленням історичної справедливості» тощо. Так само, як і всі інші, хто просто відсторонився, хто пасивно погоджується з гріхом, хто вважає, що їх це «не стосується» чи «все не так однозначно». Толеруючи зло, вони обирають його сторону, вигадуючи різні «напівтони» для виправдання. Але перед Богом їм немає виправдання!

Дві заповіді блаженства закликають людину бути спраглою правди. Син Божий вчить людей говорити про все без винятків «так» або «ні» – не можна одночасно говорити про одне й теж «і так, і ні», бо це від лукавого, адже «ніхто не може двом господарям служити» (Мф. 6: 24). Правда єдина, вона вимагає дій, справедливості, світла. Натомість штучна, сконструйована людськими руками «правда» є смертельно небезпечною, що завжди потребує прикриття – виправдань, пояснень, вигадок, маніпуляцій, улесливості, підступності.

Називайте речі своїми іменами. Не українці прийшли в чужу країну з війною – це вороги прийшли у наш дім, мирний, благополучний і спокійний. Навіть не прийшли, а нахабно вдерлися, озброєні та навіжені – аби вбивати і відбирати, руйнувати і мордувати, без усілякого співчуття та людяності. Чи вони сумніваються у правильності своїх дій? Ні. Жалкують? Ні. Вони повністю засліплені ненавистю й заздрістю, гординею й ненажерливістю.

Що їх чекає? Нічого доброго. Про це свідчить Священне Писання, а підтверджує історія людства. «Горе тим, які зло називають добром, і добро – злом, пітьму вважають світлом, і світло – пітьмою» (Іс. 5: 20). А що чекає кожного з нас – залежить вже від нашого вибору.