Василь Філіпчук Дипломат, директор Департаменту європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України

Беркут травмував психіку малих дітей

Ще з дитсадочка наш малий звик приносити додому малюнки. Так само й сьогодні син радісно протягнув мені аплікацію і дві картинки. Побачивши, я просто обімлів: аплікація була у формі руки із символом перемоги – V – над … обличчям беркутівця. З іншого боку – надпис «СВОБОДА ВПЕРЕД! МИ ХОЧЕМО В ЄВРОПУ!».

Ой, кажу, а що це таке? Виявляється, на уроці з трудового навчання діти робили листівки Святому Миколаю, а потім у перерві тишком між собою із залишків матеріалів кожен зробили листівку «на тему дня». Крім того, з огляду на сьогоднішнє голосування у парламенті діти (7-8 років!) провели між собою парламентські вибори – кожен на листочку паперу написав назву партії, за яку він голосує, листочки скинули в шапку і потім дружньо порахували. Малий без помилки називає усі парламентські партії і їх результати: на першому місці із відривом (15 голосів) – ВО Свобода, на другому з 8 голосами – Удар, третя Батьківщина – 6. Інші з тріском пролетіли.

Хвалю малого, що цікавиться не лише бакуганами і енгрі бьордс, але й дорослим політичним життям. Малий у відповідь каже, що заслужив не лише похвалу, але й похід у Макдональдс, бо, окрім аплікації, він ще придумав «кричалку» і рухи під неї, які вони з однокласниками будуть робити під час участі у демонстрації. Тут я посерйознішав – почекай, кажу, яка демонстрація? Рухи ритмічні, а от кричалка «Києву свободу, ми хочемо в Європу» дещо шкутильгає. І взагалі, запитую – свобода з великої літери, чи малої? Звичайно з малої, каже син. Я з полегшенням запитую – а чому ти намалював беркутівця, а не Святого Миколая, скажімо? Відповідає: беркутівця малювали усі, але кожен по своєму, а потім між собою порівнювали і обговорювали який малюнок найкращий. Запитую - і який? Виграв малюнок, каже малий, де один беркутівець на землі і його кийками б’ють п’ять демонстрантів. Запитую – а чому виграв саме цей малюнок? Відповідає – тому що хороших п’ятеро, і вони точно переможуть одного поганого беркутівця. І взагалі, повідомляє він мені далі спокійним голосом, ми вирішили створити нашу таємну організацію – як у фільмах про дітей-шпигунів - і захищати дівчат від Беркуту. Запитую - а чим ви збираєтесь їх захищати? Відповідає: гострим циркулем і спеціальним газом . Тут я вже зовсім обімлів: яким газом? Відповідає: саморобним. Тремтячим від переляку голосом запитую – а ти що, знаєш як робити цей газ? Так, впевнено відповідає він: беремо часник, багато часнику, давимо його, розводимо у воді, засипаємо у туалетний дезодорант і пшикаємо у Беркут. «Цього вони точно не витримають і повтікають з Києва», радісно підсумував син. Мені полегшало – до вебсайтів з рецептами вибухівки і справжніх спецзасобів вони ще не добралися. Хоча, чи це проблема для покоління, яке вже в 5 років вільно працює з айпедами і досить легко може пояснитися на 3х іноземних мовах? І якщо, не дай Бог, таки розженуть Майдан, ці діти просто пропустять повз вуха наші пояснення щодо толерантності як основи сучасної цивілізації та європейського вибору. Вони, дивлячись на телекартинку і наші обличчя при цьому, для себе все вже вирішили.

Людиноподібні істоти у погонах не просто покалічили студентів на Майдані. Вони травмували психіку 8-річних дітей, які замість Святого Миколая малюють побитого беркутівця. Вони ж не просто малюють – вони зображують бажане, то чого вони усією своєю чистою і наївною дитячою душею хочуть побачити насправді!!!

Чи може бути щось страшніше? Ми читали про таке у Ольстері чи Сараєво і не уявляли навіть у найстрашніших снах, що одного дня ЦЕ може трапитись у мирній Україні. Хто відповість не лише за дестабілізацію країни чи побитих студентів минулих вихідних, а й за отруєну 30 листопада насиллям дитячу психіку? Чи розуміють ці істоти у погонах, ЩО насправді вони роблять зараз з країною? Чи зупиняться вони перед громадянською війною? Чи вони впевнені у тому, що роздавлять, залякають, і усі тихенько при їх появі будуть ходити під стінкою? Цікаво, а як їм – Захарченку, Корчаку, їх підлеглим з Беркута зараз ходиться по землі? А їх дітям і дружинам? Чи усі їх діти у Лондоні і вони не бачать страшних картинок з нічного погрому на Майдані? Чи їм байдуже, що буде з країною, де діти ростимуть з мрією не про Святим Миколаєм, а про побитого беркутівця?

Я не знаю, чи домовляться про щось влада і опозиція. Але вони зобов’язані заборонити Беркут як такий. Діти ж бо швидко ростуть.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: