Геннадій Друзенко Правник, публіцист, перекладач та громадський активіст

Україна має перетворитися на європейський Ізраїль

Сотні мільярдів російських доларів та євро, які наші західні парнери заблокували у своїх банках, мають вже поповнювати український бюджет
Фото: AFP

За що ми воюємо?

На часі ставити питання саме так. Бо наразі всі знають, проти кого ми бʼємося. Тут серед українців та вільного світу повний коненсус. Ворог – це путінська Росія, що має бути розбита за будь-яку ціну. Бо доки вона існуватиме, жоден народ не може почуватись у безпеці.

На жаль, основну ціну за звільнення світу від російської пошесті наразі платить Україна. Це смерті тисяч моїх співгромадян. Мільйони біженців. Знищені міста. Зруйнована інфраструктура. Покалічені долі...

Справедливість вимагає, аби головним бенефіціаром перемоги над путинізмом також стала Україна. Держава, яка врятувала НАТО та ЄС від путінської навали. І це не красива фігура мови – це реальність.

А це означає, що сотні мільярдів російських доларів та євро, які наші Західні парнери заблокували у своїх банках, мають вже поповнювати український бюджет. А то наразі виглядає, що Україна у вогні війни отримує свої 5-10% комісійних від арештованих у західних банках російських активів. А має отримати всі 100. І стільки ж – від Заходу. За те, що воюємо ми, а не він.

Також на часі зрозуміти, що нам не потрібні імпотентні оборонні союзи, які через місяць страшної війни неспроможні дати нам ППО, літаки і танки. Повторюсь: наразі ми захищаємо їх, а не вони нас. Україна має перетворитись на самодостатній у оборонному та безпековому плані європейський Ізраїль. Який матиме найкращу армію в Європі. Найкращу службу безпеки в Європі. Найкращу розвідку в Європі. Найкращу національну гвардію в Європі. І найкращу поліцію в Європі. І ніяк не залежатиме від примх Орбана та інших друзів «русскаго мира».

Саме тому вже зараз ми маємо починати думати і формулювати, ЗА що ми воюємо, а не проти чого. Бо якщо ми вийдемо з війни такими ж крадійкуватими, неефективними, забюрократизованими та наївними, як були до неї, мої загиблі посестри та побратими, які щодня віддають своє життя за Україну, ніколи нам цього не пробачать.

Ми вже згаяли шанс радикально змінити країну на краще в 2004-му, коли не було жертв. Змарнували свій шанс у 2014-му, коли за радикальні зміни на краще віддала свої життя «небесна сотня». Ми просто не маємо право зрадити ті тисячі і тисячі українських партіотів, які щедро поливають нашу землю своєю і ворожою кровʼю, у 2022-му!

Або наша перемога над путінізмом перетворить Україну на найкращу країну Європи, або мертві постануть з могил – і проклянуть нас страшною ганьбою.

Час думати і мріяти про майбутнє!

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: