Важкий шлях України до асоціації з ЄС

Ну що ж, маємо хороше підґрунтя для червневого саміту Україна - ЄС, що пройде у Києві. Саме в червні стартує безвіз, вчора ж, фактично, остаточно ратифікована Угода про асоціацію. Крапку поставлено Сенатом Нідерландів. 

Чесно, я була впевнена, що ми ратифікуємо Угоду в повному обсязі до кінця 2015, та й Нідерланди були країною, яка однією з перших позитивно проголосувала ЗА в парламенті і Сенаті. Аж потім, в квітні 2016 трапився не так антиукраїнський, як антиєвропейський референдум (не обійшлося без російських «братів», впливів, лобістів і грошей), потім - були нідерландські вибори, де проросійські євроскептики грали на антиукраїнських настроях. Тепер - Угода ратифікована!

Ми йшли до цього значно довше, аніж планували. Це вартувало нервових клітин і важких переговорів президенту Порошенку (колись він про це розкаже більше, коли вже можна буде відкрити всі деталі переконань і перекувань), міністру Клімкіну, дипломатам, політикам, нашому громадянському суспільству (я так вам дякую, дорогі, особливо тим, хто в Голландії у квітні 2016 боровся за нашу Угоду).

Важко і довго йшли до неї, з листопада 2013 (це якщо не рахувати попередні кілька років підготовки Угоди, роботи над текстом). Тим цінніше перемога. Євроінтеграція вже стала частиною не зовнішньої , а внутрішньої політики. Курс на ЄС і НАТО незворотній. І нехай нам поки що говорять, що зарано думати про членство, наше право - думати і працювати над цим. Це і є наша стратегічна і об'єднуюча мета.