Важливий урок для України та НАТО

«У нас немає проблем зі Швецією і Фінляндією, які є з Україною. Хочеться їм в НАТО – будь ласка», – заявила кремлівська ботоксна потвора в Ашгабаді.

З Україною теж не було б проблем, якби вона була членом НАТО. Свого часу Путін погрожував країнам Балтії, як вони посміють доєднатися до Альянсу. Але тільки вступ до НАТО захистив іх від війни.

Все це – черговий урок для України і самого НАТО. Політика багатовекторності, нейтральності, втрачений час, відмова Януковича підписати лист щодо ПДЧ, коливання інших прем’єрів і президентів в бік Москви, – все це було катастрофічними помилками, які вартували нам втрати територій і людських життів.

Це й наглядна ілюстрація помилок самого Альянсу, спроб замирити Путіна, знайти компроміс за рахунок України, зберегти йому обличчя і врахувати його людожерські апетити.

Катастрофічною помилкою було заблокувати в 2008 ПДЧ для України. Це не зупинило Путіна, навпаки, розв’язало йому руки.

Тому, для самої України членство в НАТО є безумовним пріорітетом, а будь які спроби дискредитувати наш євроатлантичний курс і сам Альянс, які нерідко звучать з владних кабінетів, всі ці розмови, що нас там не хочуть – це підігрування Путіну, якого ніяка нейтральність України не задовільнить. Його ставка – повне знищення Украіни.

Альянсу так само варто відмовитися від політики паузи в історії з Україною і негайно надати нам ПДЧ. Або ж, як і у випадку з Фінляндією і Швецією, знайти альтернативний шлях швидкого членства. Наші воїни – вже в НАТО, бо це вони мужньо воюють з найпідлішою й найаморальнішою армією світу.

Хоча, будемо відвертими, політика паузи в останні роки була з двох боків. Наша влада не рвалася на саміт НАТО в Лондоні, де ми мали шанс на хвилі післявиборчої ейфоріі отримати ПДЧ, якби доклали для цього достатніх зусиль.

Та й стандарти НАТО – це не лише армія, а й демократія та свобода слова.

Альянс показав, що здатен на компроміс всередині, впливові члени НАТО вміють шукати аргументи для компромісу.

Впевнена, варто почати шукати їх щодо членства України.

А Києву – визнати євроатлантичну інтеграцію ключовим пріорітетом, можливо, навіть важливішим, ніж членство в ЄС.

Ніякої нейтральності, навіть в думках, тим більше на переговорах з Москвою.