Євген Дикий

Життєпис

Народився 28 серпня 1973 року в Києві. Закінчив середню школу № 25 м. Києва.

У 1995 році волонтерив у Російсько-чеченській війні на стороні Чечні.

Закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка 1997 року й аспірантуру в Києво-Могилянській академії 2001 року за спеціальністю «Екологія».

У 2001-2008 роках працював старшим викладачем кафедри екології, заступником декана природничого факультету Києво-Могилянської академії. У 2007 році захистив дисертацію кандидата біологічних наук на тему «Сукцесії донної рослинності шельфу південно-східного Криму» за спеціальністю «Гідробіологія».

У 2008-2010 роках – заступник голови Української молодіжної екологічної ліги.

У 2010-2011 роках працював старшим науковим співробітником Національної академії наук України.

У 2012-2014 роках старший науковий співробітник Центру міждисциплінарних досліджень Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Стажувався в Скандинавії та Німеччині в межах співпраці з їхніми університетами. Розробляв проєкт «Зелений університет».

Війна на сході України

У травні 2014 року пішов добровольцем на війну на Донбасі. Виконував обов'язки командира роти батальйону «Айдар». Влітку 2014 року брав участь у боях під Луганськом, Новосвітлівкою, Хрящуватим.

Демобілізація

Демобілізований через бойову травму.

Під час перебування на реабілітації навесні 2015 читав лекції з методів протидії гібридній війні РФ у Литовській військовій академії ім. Генерала Жемайтіса, на основі яких написав підручник «Гібридна війна РФ в Україні: досвід для Балтії». Книгу перекладено російською, литовською та англійською мовами, з 2015 використовується як підручник при підготовці офіцерів країн Балтії.

З квітня 2015 року працював заступником директора Українського наукового центру екології моря.

З березня 2016 по травень 2018 року виконував обов'язки директора Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І. І. Мечникова.

Антарктичний центр

У лютому 2018 року Євген Дикий призначений виконувачем обов'язків директора Національного антарктичного наукового центру, який оперує українською науковою станцією «Академік Вернадський» в Антарктиді.

8 серпня 2019 року Євгена Дикого обрали директором Національного антарктичного наукового центру. Вперше директора центру не призначали, а обирали голосуванням науковців, яке запровадили 2016 року з ухваленням Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». З 26 науковців Центру проголосувало 24, вони голосували в Києві й на станції в Антарктиді. За підсумками таємного голосування за Євгена Дикого віддали 23 голоси за, один голос – проти.

Громадська та політична діяльність

З 1989 року член Української Гельсінської спілки, з 1990 року – активіст Української студентської спілки.

Учасник Революції на граніті 1990 року.

У січні 1991 року очолив Український добровольчий студентський загін у Литві, коли у Вільнюсі радянське керівництво силою спробувало повернути республіку до складу СРСР.

1995 року брав участь у російсько-чеченській війні як волонтер та керівник гуманітарної місії.

Був першим головою Студентського парламенту КНУ.

З 1994 до 2001 року працював виконавчим директором ГО «Український комітет „Гельсінки-90“».

У 2006 році був членом Громадянської партії «Пора», балотувався на парламентських виборах 2006 року за списком Громадянського блоку «Пора-ПРП» під номером 60, але не був обраний. Був помічником народного депутата Верховної Ради 8-го скликання Андрія Левуса.

Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013-2014 років.

Експерт Міжнародного інституту демократій. Сфери експертизи: екологія, сталий розвиток, менеджмент науки та вищої освіти, міжетнічні конфлікти та локальні війни в колишньому СРСР, права людини.

Член Правління всеукраїнської Координаційної ради ветеранів АТО та Товариства ветеранів АТО.