Євген Дикий

Євген Дикий

Український науковець, військовий та публіцист

Життєпис

Народився 28 серпня 1973 року в Києві. Закінчив середню школу № 25 м. Києва.

У 1995 році волонтерив у Російсько-чеченській війні на стороні Чечні.

Закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка 1997 року й аспірантуру в Києво-Могилянській академії 2001 року за спеціальністю «Екологія».

У 2001-2008 роках працював старшим викладачем кафедри екології, заступником декана природничого факультету Києво-Могилянської академії. У 2007 році захистив дисертацію кандидата біологічних наук на тему «Сукцесії донної рослинності шельфу південно-східного Криму» за спеціальністю «Гідробіологія».

У 2008-2010 роках – заступник голови Української молодіжної екологічної ліги.

У 2010-2011 роках працював старшим науковим співробітником Національної академії наук України.

У 2012-2014 роках старший науковий співробітник Центру міждисциплінарних досліджень Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Стажувався в Скандинавії та Німеччині в межах співпраці з їхніми університетами. Розробляв проєкт «Зелений університет».

Війна на сході України

У травні 2014 року пішов добровольцем на війну на Донбасі. Виконував обов'язки командира роти батальйону «Айдар». Влітку 2014 року брав участь у боях під Луганськом, Новосвітлівкою, Хрящуватим.

Демобілізація

Демобілізований через бойову травму.

Під час перебування на реабілітації навесні 2015 читав лекції з методів протидії гібридній війні РФ у Литовській військовій академії ім. Генерала Жемайтіса, на основі яких написав підручник «Гібридна війна РФ в Україні: досвід для Балтії». Книгу перекладено російською, литовською та англійською мовами, з 2015 використовується як підручник при підготовці офіцерів країн Балтії.

З квітня 2015 року працював заступником директора Українського наукового центру екології моря.

З березня 2016 по травень 2018 року виконував обов'язки директора Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І. І. Мечникова.

Антарктичний центр

У лютому 2018 року Євген Дикий призначений виконувачем обов'язків директора Національного антарктичного наукового центру, який оперує українською науковою станцією «Академік Вернадський» в Антарктиді.

8 серпня 2019 року Євгена Дикого обрали директором Національного антарктичного наукового центру. Вперше директора центру не призначали, а обирали голосуванням науковців, яке запровадили 2016 року з ухваленням Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». З 26 науковців Центру проголосувало 24, вони голосували в Києві й на станції в Антарктиді. За підсумками таємного голосування за Євгена Дикого віддали 23 голоси за, один голос – проти.

Громадська та політична діяльність

З 1989 року член Української Гельсінської спілки, з 1990 року – активіст Української студентської спілки.

Учасник Революції на граніті 1990 року.

У січні 1991 року очолив Український добровольчий студентський загін у Литві, коли у Вільнюсі радянське керівництво силою спробувало повернути республіку до складу СРСР.

1995 року брав участь у російсько-чеченській війні як волонтер та керівник гуманітарної місії.

Був першим головою Студентського парламенту КНУ.

З 1994 до 2001 року працював виконавчим директором ГО «Український комітет „Гельсінки-90“».

У 2006 році був членом Громадянської партії «Пора», балотувався на парламентських виборах 2006 року за списком Громадянського блоку «Пора-ПРП» під номером 60, але не був обраний. Був помічником народного депутата Верховної Ради 8-го скликання Андрія Левуса.

Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013-2014 років.

Експерт Міжнародного інституту демократій. Сфери експертизи: екологія, сталий розвиток, менеджмент науки та вищої освіти, міжетнічні конфлікти та локальні війни в колишньому СРСР, права людини.

Член Правління всеукраїнської Координаційної ради ветеранів АТО та Товариства ветеранів АТО.

Всі публікації автора

Мобілізація. Відповіді на поширені запитання
Навколо мобілізації в Україні виникає чимало питань та страхів. Розвіємо їх
Новорічна журба. Про емоційні гойдалки українського суспільства
Лише двадцять місяців тому росіяни були впевнені, що на окупацію України достатньо кількох днів
Наступний рік може бути найважчий у війні
Ми розслабились, тил чомусь повірив що перемога вже гарантована
Почалася друга воєнна зима. Не факт що остання...
Що пішло не так, чому низка оптимістичних прогнозів та очікувань не справдились цього року?
Українська армія робить неможливе. Але на Заході «розчаровані»?
Час говорити по-поганому?
Українці та цей негостинний світ
Світ досі не готовий зняти московські окуляри, крізь які бачить нас якимось дивним непорозумінням
Звільнення Херсонщини: як Росія може відповісти
Технічно з Херсона можна зробити сучасний аналог Сталінграду
Невзоров – це приклад «бомби» уповільненої дії
Треба ретельніше думати, перш ніж роздавати українське громадянство
Атака на Київ. Чому дрони-камікадзе так легко долетіли
Жодна зброя не має 100% ефективності
Остання осінь Путіна
Заморозити та особливо знеструмити нас одразу на всю довгу зиму технічно доволі складно
Що станеться з сусідами Росії
Країни, у які тікають росіяни, мають бути обережними
Настає «1944» рік
Навесні після «дива під Києвом» світ повірив в те, що ми можемо не програти Росії
Майбутнє нашої країни формується у школах
Як ми викладатимо світову культуру? Очима совків та малоросів?
Перемога, яка залишилась непоміченою
Наразі триває умовна оперативна пауза, коли сторони вирішують свої тактичні проблеми
Ціна свободи
Чотири воїни приїхали за півсвіту, аби боротися проти російської навали
Податок на Перемогу. Чи мають біженці платити військовий збір
У наш час не є проблемою самому визначити розмір щомісячного внеску на армію
«Ракетний синдром» українців. Цього й домагається Росія
У загарбників ще досить ракет для обстрілів України
Лагідна русифікація. Україна ризикує потрапити у стару пастку
Потрібно контролювати дії нашої влади, навіть під час війни
Без паніки: просто це справжня війна
Головна ціль ворогів – повна ліквідація всього українського – жодним чином не змінилась