Крах російської релігії про Перемогу

Путінська держава не переживе поразки у війні проти України. Це буде не просто потужний військово-політичний провал. Для російського суспільства поразка у війні стане світоглядною катастрофою, крахом релігійно-ідеологічних засад держави.

Зараз вийти на вулицю з гаслом «Ні війні!» приблизно так само небезпечно, як за часів СРСР – з плакатом «Ні комунізму!». І тоді і сьогодні таке «блюзнірство» буде покарано за замах на свята святих. Головною святинею радянської державної релігії була комуністична утопія, а нинішньою – переможна війна.

У пострадянській Росії на зміну міфу про світле комуністичне майбутнє прийшов міф про героїчне військове минуле. Однак на цьому влада не зупинилася. Перемога у війні почала сприйматися як головне свято, абсолютна цінність, сакральний акт, який треба і «можемо повторити». Істеричне вихваляння минулої «великої» Перемоги створило образ кращого майбутнього. Новою російською релігійною утопією замість комунізму стала Перемога у майбутній великій війні.

Якщо використовувати аналогії з християнством, то Росія в цій релігії – Бог-отець, країна і народ-переможець. Перемога – Бог-син Росії. 9 травня – Різдво Перемоги. Путін – патріарх, первосвященик Перемоги. Колективний Захід – ворог Росії та Перемоги, диявол, який увів у спокусу Україну, що стала занепалим ангелом та його слугою.

Віруючі в Перемогу чекали другого, остаточного її пришестя, яке мало призвести до приниження та розгрому західного диявола та його слуг. Проте все пішло не так, як їм обіцяли путінські попи-пропагандисти у костюмах та рясах. Реальна війна виявилася нескінченно далекою від міфу про неї.

Коли віра в комунізм померла, розвалився СРСР. Коли поразка у війні зруйнує міф про Перемогу – звалиться і путінський режим.