У Росії все йде до державного антисемітизму

Батько мені розповідав таку історію. Якось у бандитський повоєнний час він грав у більярдній. Публіку можете представити за відомою сценою із «Місця зустрічі». Суперник йому попався відповідний – урка, який щойно звільнився з табору. У якийсь момент, занервувавши через поразку, що насувається, урка, злобно скрививши рот, кинув батькові:

– Ну що ти тягнеш, Мойшо, бий уже!

Однак мого батька звали не Мойшою, і він не терпів антисемітів. Батько вдарив не києм по кулі, а кулаком у пику хаму, а потім знатно йому ще додав. Цікаво, що місцеві урки, до яких став апелювати побитий шахрай, вважали, що «студент правий» і не стали втручатися.

Чубайс Путіну морду не наб'є, навіть вербально боїться відповісти. Він уже сказав, що не коментуватиме слова свого колишнього патрона. Боягузливі ці «корисні євреї».

Антисемітизм завжди був найважливішою, обов'язковою частиною російського шовінізму. Професійні «Я росіяни» від чорносотенців до спілки «Пам'ять», включаючи сучасних путінських «ідеологів», типу Дугіна, Холмогорова, Проханова, Прилепіна, ненавиділи євреїв від душі і вважали їх головним джерелом світового зла.

Для російського шовінізму і націонал-консерватизму, мікст з яких стає за Путіна державною ідеологією, основний зовнішній ворог – Захід, а внутрішній ворог, провідник згубного західного впливу в країні – євреї.

Захід вже офіційно оголошений ворогом, євреї – поки що ні. Але не турбуйтесь, це тимчасово.

Путін нібито не антисеміт, бо має комерційних партнерів і друзів єврейського походження. Та нічого подібного. Безліч антисемітів роблять бізнес із євреями, якщо це приносить прибуток. Коли Путіну було вигідно співпрацювати з Чубайсом, він не згадував про його єврейство. Але як тільки Чубайс став не потрібен, Путін радісно знущався з його єврейського походження. Якщо Путіну здасться, що йому вигідно зробити ставку на антисемітизм, щоб ще тісніше згуртувати плебс і жлобоеліту навколо свого трону, ніякі внутрішні принципи не завадять йому це зробити (скоріше навпаки).

Продовження конфронтації із Заходом та шовіністичної вакханалії неминуче закінчиться державним антисемітизмом. Так було в історії Росії. Сказавши «а», владі доведеться говорити і «б», на цьому шляху не зупиняються. Надія тільки на те, що не встигнуть, на Чейна, нашого і Стокса.