Україна досі не має визначеної політики щодо Лукашенка

Із серпня в Польщі сталося 30 000 інцидентів незаконного перетину кордону з боку Білорусі. Українська влада про це знала, але ніяк не реагувала. Дуже недалекоглядно, адже наш кордон з Білоруссю – 1084 км. Він великою мірою фіктивний і не здатен нас захистити.

Історія з мігрантами з Сирії, Іраку, Ірану та Афганістану розвивалася місяцями. Місяцями ми спостерігали в закордонній пресі, як використовують людей Лукашенко та Пyтiн. Але адекватного реагування, консультацій, скоординованих дій з боку команди Зеленського – не було.

Але проблема глибша. Україна досі не має визначеної політики щодо стосунків з Білоруссю. Від початку протестів проти фальсифікації виборів ми намагаємося всидіти на двох стільцях. З одного боку, ми все ще купуємо бензин і залежимо від аварійного (і не тільки) постачання електроенергії з Білорусі. З іншого боку, ми ж хочемо до Європи, підтримуємо вільні вибори, засуджуємо агресію «білоруського Янyкoвичa» щодо власних громадян. Через цю спробу всидіти на двох стільцях, ми пропустили багато подій в Білорусі, які можуть зачіпати нас напряму.

Я погоджуюся, що мігранти не мріють потрапити в Україну. Однак якщо завдання Лyкaшeнка і Пyтiна дестабілізувати ситуацію в усій східній Європі – людей не дуже будуть запитувати, їх просто використають як зброю. Коли для Путіна чи Лукашенка важили людські життя?

Події останніх місяців – питання не стільки міграції, скільки суверенітету та міжнародної безпеки. Режим Лукашенка за підтримки Путіна намагаються створити в ЄС нову кризу, порушити кордони країн-учасниць, поставити під сумнів суверенітет Польщі, Литви, спроможність ЄС і НАТО загалом. У НАТО вже заявили, що «використання режимом Лукашенка мігрантів як гібридної тактики є неприпустимим».

За даними польського видання FAKT24.pl, служби Лукашенка готуються використовувати для мігрантів маршрут через Україну. Прем'єр міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив у Сеймі, що потоки мігрантів з Білорусі можуть піти через територію України, якщо кордон із Польщею подолати не вдасться.

Україна не може відправити десятки тисяч військових для захисту своїх кордонів, адже вони потрібні у зоні ООС. Також у нас немає можливості залучити війська НАТО, як це можуть зробити Польща та Литва. Саме тому ми у ще більшій небезпеці ніж наші західні партнери. Збільшується ризик, що в Україну через прорив кордону потраплять і російські диверсанти. І тим кращою мала б бути наша підготовка та публічна позиція з цього приводу. Але за її відсутності – про Україну говорять інші.

Так учора спікер із зовнішньополітичних питань правлячої партії Бундестагу СДПН Нільc Шмід заявив, що Україна могла б прийняти біженців на певний час. Це дуже небезпечна політична заява представника європейської країни. Наша дипломатія мала б подбати, щоб такі речі навіть не виринали в публічному просторі.

Як ніколи, нам потрібна єдність європейської та української позицій. Ми не є активною стороною переговорів з європейцями, бо не виглядаємо як надійний партнер у цій кризі, скоріше – як ще одна зона нестабільності. Так не має бути, Україна та Євросоюз мусять діяти злагоджено та скоординовано.

Україна має скласти план дій у випадку масового незаконного проникнення в Україну та забезпечити надійну охорону зокрема і військовими. Якщо хвиля мігрантів все ж перетне український кордон, ми повинні вести моніторинг та облік, розробити для людей табори. Адже мова йде про людські життя, про родини з маленькими дітьми.

Україна має провести консультації з Польщею, Литвою та Німеччиною, щоб розробити спільний план протидії міграційній кризі й діяти одним фронтом.

Чи готова до цього команда Зеленського?