Мовне питання. Невже досі не на часі?

Колись, взимку 15го, в Карпатах, ми їхали в таксі до готелю і запитали у водія про російськомовний контент в його «меню» програвача.

«Навіщо ви це слухаєте?»

Вже позаду був Іловайськ, Дебальцево, Донецький аеропорт, анексія Криму та окупація Донбасу… Багато вже загинуло, згинуло та пропало безвісті… були закатовані і ув’язнені.

Відповідь була на кшталт, що «це просто пісня». Вона гарна і про життя.

Правда таксист вимкнув музику та обурено підкреслив, що допомагає АТО.

Його «ланцюгова ланка критичного зв’язку» спрацювала в напрямку пошуку ворогів, де ми одразу посіли головне місце, принаймі до кінцевої зупинки.

Думаю, що більшість була таким таксистом до 24 го лютого, бо… це ж просто пєсня, фільмєц, серіальчик, кліпчик, концертік, спєктакль прікольний.

А всі, хто не розуміє оце «просто» – вороги, нацикі, упороті та «сільнаумні».

Пішов сьомий місяць після широкомасштабного нападу Росії, але... багато хто й досі нічого не зрозумів.

Таксі, таксі… вєзі, вєзі…