Якби Тарас Шевченко жив у наш час, то написав би свій «Заповіт» Національному банку

За останню добу стало відомо про звільнення всього керівництва Департаменту ліцензування на чолі з Олександром Бевзом і керівника Департаменту фінансової стабільності Віталія Ваврищука. Про своє рішення піти щойно повідомив начальник управління з Департаменту фінстабільності Артем Клюка.

Також у найближчий час очікується звільнення ще двох керівників департаментів НБУ. Впевнений вони про це також скажуть.

Якщо хтось думає, що це боротьба за владу, то суттєво помиляється. Це зачистка людей, які керуються у своїй роботі професійністю, а не лояльністю.

Мене особисто не дивує, що їм урвався терпець від всього того, що відбувається всередині Нацбанку. За рік – 40% керівного складу НБУ біло замінено. Тепер виходить, що вже 50%. Людей «незгодних із лінією партії» виштовхують. Процедури ламаються. Вибачте, але все банально хериться, що давалося важкою працею.

Від себе скажу, що я знав цих людей ще до роботи у НБУ, спілкувався з ними як журналіст. Потім як комунікаційник та колега. Більш відданих своїй справі, більш гідних та порядних людей годі й шукати.

Департамент ліцензування – це самий молодий департамент у НБУ. Один із найбільш оновлених після 2014 року та прогресивних. Цей департамент – це ключик до банківського сектору. Отримавши контроль над ним, можна робити дууууже погані речі. Департамент фінансової стабільності – ключовий у реформі банківського сектору, яку відзначають у світі. Це інтелектуальна міць центробанку.

Мені здається, що у цю ситуацію має втрутитися Президент. Володимир Зеленський, рік тому, перед призначенням очільника НБУ, молоді працівники Нацбанку звернулися до вас із одним простим меседжем. «Не допустіть руйнування незалежності НБУ». Минув рік, люди йдуть із Нацбанку, бо щось пішло не так. Ні, не йдуть, їх «вимітають» хамським способом. І це не люди, які боряться за посади чи зарплати. Вони не підуть у політику. Це справді майбутнє банківського сектору України, яке ламають на наших з вами очах.

Більшість з них прийшли на держслужбу після 2014 року. Я щиро сумніваюся, чи виникне у них ще колись бажання працювати на державу після побаченого в останній рік у НБУ. У мене особисто його немає. У результаті у державні органи йтимуть лише чиновники старого «розливу». Для яких догани, внутрішні розслідування та інші рудиментарні інструменти тиску на людей – це норма. Не знаю, чи можна у сучасному світі на таких «колесах» далеко доїхати.

Всіх, кому небайдужий Національний банк. Кому небайдужі ці герої, які кинули виклик системі і ті, кому зараз важко в НБУ, але вони мовчать (а такі теж є) я пропоную вам підтримати.

«Борітеся – поборете».