Новий міністр культури: рік на посаді. Підсумки, про які мовчить Олександр Ткаченко

Якщо об'єднати сьогоднішній меседж Міністра Ткаченка про ситуацію з Український культурний фонд та заяву голови Наглядової ради УКФ Лариси Мудрак про самовідведення зі складу ради, вийде приблизно таке: «ніхто ні в чому не винен». А якщо і винен - то культурна спільнота, адже це її представники беруть участь у конкурсах УКФ і як експерти, і як апліканти, і саме через це УКФ «давно» перебуває в глибокій кризі.

Ну, можливо, ще винні деякі члени наглядової ради (спойлер – це не Кірющенко з російськи паспортом за квотою МКІП, не мандрівник без досвіду роботи в культурі Сурін і не лобіст медіагруп Артеменко).

З наступного поста міністра Ткаченка про рік роботи на посаді можна виснувати, що хоч на шляху його й спіткали труднощі, але як наслідок – самі успіхи. «Велика реставрація» та «Мандруй Україною», виявляється, успішні проекти (обидва заледве чи почалися).

Проте, є успіхи, про які міністр не напише. А за рік його роботи багато чого сталося. Я тут наведу лише 5 найяскравіших.

1. Остаточне рейдерство ДержКіно України, перетворення його в орган дотування великих медіагруп. Формування Ради з підтримки кінематографії з лояльних / пов'язаних осіб та представників телеринку. Перекроювання результатів 14 пітчингу під інтереси медіагруп за безпосередньої участі міністра.

2. Демонтаж та доведення до колапсу Український культурний фонд, складення його наглядової ради з некомпетентних, випадкових людей, далеких від культури, або лобістів телеіндустрії. Дискредитація інституції, її прозорих механізмів та вичавлювання носіїв інституційної пам'яті. Впровадження ручного управління та телефонного права.

3. Спроби знищення Довженко-Центр: урізання фінансування, незатвердження річного фінансового плану (досі!), незаконне непризначення переможниці конкурсу Олени Гончарук генеральною директоркою під приводом захисту прав фейкового кандидата. Плани з ліквідації Центру (озвучені заступником міністра, смотрящим ОП в МКІП Ростиславом Карандєєвим) через його злиття з іншими інституціями.

4. Передача Національного заповідника Бабин Яр під повний контроль представників приватного меморіалу Фрідмана-Хана, незаконне погодження спорудження меморіальної синагоги на території заповідника, саботаж відкриття Музею Голокосту в будівлі контори єврейського цвинтаря.

5. Скасування конкурсів на посади керівників закладів культури майже на рік під приводом пандемії, розставляння за цей час лояльних в.о.

І це лише те, що на поверхні.

Вітаю нас усіх з річницею!