Майбутнє країни залежить від дітей, які виїхали за кордон

З початку великої війни лише в Європейський союз виїхало майже мільйон українських дітей. Більшість з цих дітей і їх батьків вже побачила як працює європейська освіта і чим вона відрізняється від української. Нагадаю, що в авторитетному рейтингу оцінювання освітніх досягнень учнів PISA Україна посідає 40 місце. А сусідня Польща – 11, лише на одну сходинку нижче знаменитої фінської шкільної освіти.

Тепер, при поверненні в Україну або при плануванні такого повернення, порівняння європейської та української освіти буде відбуватися автоматично. Як в головах дітей, так і в головах батьків. З відповідними наслідками для вірогідності, що ці родини оберуть життя в Україні.

З однієї сторони, це добре. Високі стандарти і великий запит на реформу української освіти з боку дітей на батьків в найближчі роки гарантовані. Толерувати старий стан речей ніхто не буде. Вивільнення цієї колосальної енергії – найкращий старт для фундаментальної реформи освіти.

Але якщо на свій запит суспільство не отримає відповіді, а замість реформи отримає чергові розмови про «не на часі» та «все й так добре», наслідки можуть бути драматичними. Люди почнуть голосувати ногами. І, на жаль, на відміну від виборів, за 5 років їм вже буде не дуже цікаво, хто там знов бореться за владу в Україні.

Від повернення цих дітей, без перебільшення, залежить майбутнє країни. Тут можна писати про безцінний людський капітал, втрачене покоління та інші розумні речі, але, думаю, моїм читачам все зрозуміло без зайвих гучних слів. Від нашої спроможності драматично прискорити освітні реформи залежить багато. Маємо повернути українських дітей в Україну – змарнувати цей шанс у нас просто немає права.