Білорусь: єдиним джерелом влади є народ. Узурпатор мусить піти

І тут важливо одразу визначити – що саме відбулося й відбувається в Білорусі – визначити, так би мовити, «з висоти пташиного польоту» – на стратегічному рівні. Тоді стане очевидним діагноз проблеми і зрозумілим спосіб її лікування.

Якщо уважно вслухатися в риторику Лукашенка, стає очевидним, що він щиро вважає себе господарем країни Білорусь, ба більше – її власником. Народ країни, її громадян він так само щиро вважає, в кращому разі, дітьми нерозумними, а в гіршому – «вівцями» – себто підвладним йому стадом нижчих за природою істот…

Водночас, за головним законом сучасних держав, єдиним господарем та власником держави, єдиним джерелом влади і її носієм насправді є саме народ країни – громадяни. Відтак, очільник держави є лише тимчасово найнятим народом (громадянами) менеджером – «завгоспом» – і не більше.

Загальновідомо, що привласнення будь-ким (найнятим менеджером – тим більше) чужого майна, матеріальної та нематеріальної власності (приміром – влади) є прямим та грубим порушенням закону – злочином.

Відтак, дуже важливо саме це донести до Лукашенка, котрий, очевидно, не читав основного закону, а може взагалі вважає його папірцем з пустопорожнім набором літер.

Однак білоруського диктатора видно нічого не навчив досвід його попередників. Ніколає Чаушеску, Саддам Хусейн і Муаммар Каддафі спочатку також вважали, що їм легко вдасться «погасити» силою народні повстання.

А коли вони вже почали думати про відмову від влади і втечу з країни, було вже просто занадто пізно.

Лукашенко цього не хоче розуміти, і озвіріло бореться за свою «перемогу», вважаючи що 6 термін президенства він собі може забезпечити силою.

Усе йде до того, що «бацька» вже не буде президентом Білорусі, бо білоруси ніколи не визнають тотальне фальшування на серпневих виборах. Тепер він виступає в новому статусі – узурпатора влади в захопленій ним країні. І «трон» Лукашенка почало штормово хитати в усі боки.

Диктатор запустив механізм саморуйнування свого режиму. Оскільки витрачає величезні ресурси на боротьбу за владу. Це і руйнує режим. Багато вже було таких режимів в світовій історії. А сценарій приблизно один.

Ситуація розвивається таким чином, що Лукашенко починає втрачати твердий ґрунт під ногами. Але хапаючись за владу, він може піти на все. Аж до того, що надіслати листа в Кремль з проханням «братньої» допомоги білорусам.

Тому не можна виключати того, що Путін може спробувати ввести російські війська до Білорусі. Навіть тоді, коли Лукашенка може вже і не бути в живих, в Москві, заднім числом, як це вони вміють робити, повідомлять, що надійшло таке прохання від вже неіснуючого диктатора.

Та коли Російська Федерація влізе ще й у Білорусь, то вона отримає додатково значні санкції, які путінський режим може і не витримати.

Якщо Лукашенко хоче передати Білорусь Москві, то йому потрібно продовжувати тиснути на білоруський народ.

Але, в такому разі, цей «подарунок» стане поперек горла Путіну, оскільки протестні потужності двох країн складуться і процес розвиватиметься в геометричній прогресії.

І «союзницька держава», про яку так мріють в Кремлі, цілком може обернутися непередбачуваними наслідками для Путіна і його подільників.