Путін висуває черговий ультиматум Заходу

Путін отримавши від Заходу поступку щодо «Північного потоку-2», тепер, через свого кишенькового дипломата Лаврова, вирішив передати західному світу свою чергову вимогу. Перестати створювати навколо Росії «пояс нестабільності». Чим Кремль прямо заявляє, що Російська Федерація знову опинилася «в кільці ворогів» і тому миритися з цим далі не збирається.

Тезисно заява Путіна в озвученні очільником російського МЗС звучить так: «Навколо нас намагаються сформувати пояс нестабільності, примушуючи наших найближчих сусідів, братські нам народи робити вибір «або ти з Заходом, або ти з Російською Федерацією». Росію і території навколо неї намагаються освоювати військовим і економічним чином. Оточити нас санітарним кордоном, та ще отримувати якусь вигоду з того, що Захід буде суттєво впливати на розвиток сусідніх з нами країн».

І коли Лавров говорить про «братські нам народи», то чомусь ніяк не може зрозуміти звідки ж у поневолених століттями та колонізованих Росією народів таке небажання повертатися знову під імперський контроль Москви.

Нібито нічого нового, але необхідно звернути увагу на тональність цієї заяви. Вона розшифровується таким чином: Сполучені Штати який вже рік намагаються захопити Росію, і тільки Путін, котрий вже раз, рятує Російську Федерацію «з чіпких пазурів Заходу».

Тому росіянам зараз просто необхідно згуртуватися всім під крилом сильного лідера і дати потужну відсіч «західній згубній агресії».

Коротше кажучи, це Америка, Європейський союз, Україна, Грузія, Молдова та інші «нехороші держави» тримають нині населення Росії на голодному пайку і не дають йому жити нормальним життям.

А коли Росія оточена скрізь ворогами, то будь-яка критика путінського режиму є абсолютно неприпустимою і взагалі злочинною, бо тільки діє на руку «ворожим силам», які причаїлися по всьому периметру російських кордонів і чекають свого часу, щоб знищити РФ. І як тут «не поспівчувати» Путіну?

Він з усіх сил намагається відвернути увагу росіян від того, що це він, за більше, ніж два десятиліття диктаторського недолугого правління, перетворив Росію на «острів нестабільності», а тепер робить спроби наглухо ізолювати його від усього світу.

Хоча не потрібно шукати ворогів ззовні, коли в самому тобі закладений внутрішній ворог. Адже цілком очевидно, що поки Путін, Шойгу, Лавров та інші представники цього злочинного режиму будуть знаходитися біля керма влади, Російська Федерація просто приречена на перманентну деградацію.

Путін створив під свої меркантильні потреби поліцейську державу і готується до введення в ній ізоляційних стандартів Північної Кореї.

І хоча здається, що диктатор Путін ще міцно тримається у сідлі влади, але кінь, на якому він їде, почав постійно спотикатися на всі чотири ноги через негативні внутрішні чинники.

Економіка РФ знаходиться в скрутному становищі, багато молодих людей готові емігрувати, Росія все більше ізолюється на міжнародному рівні, а в Кремлі регулярно вдаються до репресій для продовження існування режиму. І все більше росіян задаються питанням – наскільки законним є продовження правління узурпатора.

Оскільки політична, економічна і військова еліта, котра зосереджена в Москві, має зовсім інші цілі і пріоритети, ніж решта населення Росії. Істеблішмент, передусім, прагне утримати багатоетнічну Російську Федерацію в тому стані, в якому вона перебуває сьогодні, управляти енергетичними і природними мінеральними ресурсами, та використовувати накопичену ядерну зброю для шантажу й залякування решти світу.

Влада, а також всі фінансові і економічні активи в Росії зосередженні в руках кількох сотень сімей, вільний ринок практично ліквідований, як і конкуренція, що могла б призвести до втрати путіністами контролю над приватизованою ними державою.

Результат всього цього не змусив себе довго чекати. Інвестиції в економіку Росії майже зупинені, заробітна плата стрімко падає, ціни на продукти першої необхідності різко зростають, а телевізор їм цілими днями розповідає, як погано всім живеться в Україні.

В той же час, Кремль робить усе можливе, щоб позиціонувати Російську Федерацію, як привабливу «унікальну цивілізацію». Однак при детальному розгляді виявляється зовсім інша картина: в абсолютних показниках російська економіка лише трохи більша за економіку Іспанії, а щодо ВВП на душу населення, тут Росію явно переганяє Словаччина.

У політичному сенсі Кремль опинився в парадоксальній ситуації, з одного боку, він вже два десятиліття працює над деполітизацією суспільства, з іншого – йому регулярно доводиться закликати громадян прийти на виборчі дільниці, щоб зберегти видимість «фасаду демократії».

Таким чином, вибори перетворилися на плебісцит продовження функціонування путінської системи і слугують її стабілізації, оскільки вона явно страждає від дефіциту демократичної легітимності.

Саме тому, що Кремлю стає все важче утримувати контроль над Росією, Путін вирішив висунути черговий ультиматум Заходу. Який в перекладі з путінської мови означає – всі колишні республіки СРСР – це винятково зона стратегічних інтересів Москви, і ми від цього ніколи не відступимося.

Найбільш вразливою від цих бажань Путіна є Україна. Поза членством в НАТО і Євросоюзі вона сама не може повноцінно протистояти Російській Федерації, яка не хоче визнавати існування України, як незалежної від Москви держави.

Деспоту мало, що він перетворив Росію на подобу СРСР сталінських часів, він силується затягнути в минуле і всі сусідні РФ країни. Звідси й такі істеричні заяви Лаврова, в яких чітко проглядаються прагнення Путіна до авантюрного геополітичного реваншу.

Риторика часів радянської імперії нині сприймається як прикрий анахронізм, проте уперте сприйняття Путіним України, як «історичного непорозуміння», змушує усвідомити, що в Кремлі готові поставити Росію на межу знищення, але не відмовляться від намагання взяти під контроль нашу державу.

Не дивлячись на те, що Російська Федерація критично ослаблена, вона настирливо намагається грати роль наддержави на світовій арені. Тому ті в Європі і світі, хто підігрують Москві в її гегемонічних намірах, лише підштовхують Путіна до все нових приступів невмотивованої агресії.

Росію, поки там правитиме путінський диктаторський режим, потрібно ще більше ізолювати санкціями. Адже він несе пряму загрозу не лише незалежності України, Грузії чи Молдови, від яких Путін не хоче відчепитися.

Путінізм – став загрозливим явищем світової політики, і ті на Заході, хто приймають рішення, мають нарешті зрозуміти, що він є не менш небезпечним для існування людської цивілізації, ніж комунізм, фашизм чи нацизм.