У Путіна є кілька небезпечних планів. До чого готуватися Україні?

Зараз – це дійсно проблема для Путіна, і проблема дуже серйозна – відбувається усвідомлення громадянами важкої ситуації в Росії. І тут ніяка пропаганда не допомагає, коли люди свої кровні, що швидко тануть, витрачають у магазинах, бачать, що все погіршилося, коли стикаються з безробіттям... У цьому сенсі мобілізаційна технологія, яку традиційно Путін використовував із моменту приходу до влади – вибухи будинків [в Буйнакську, Москві й Волгодонську у вересні 1999 року], Чеченська війна, потім війна в Грузії, війна в Україні – цілком може бути використана знову.

Схоже, у Кремля, крім пропагандистської кампанії, ефективність якої очевидно знижується, інших інструментів просто немає. Одна справа – самим підрахувати голоси та повідомити громадянам, яким є результат голосування. А інша справа – відкрито брехати в очі суспільству, яке буде розуміти, що влада його обманює.

З іншого боку, самі вибори – дуже сильний провокуючий фактор. Що провокує соціальну активність. Кремль намагається її стримувати, але перед виборами потрібна різка мобілізація. Пропагандистські заклики підтримати владу і її проекти, Крим, провокації у всьому світі виконують мобілізуючу роль. Це складне та суперечливе завдання. Пропаганда вже вміє вирішувати її. Але хоче Кремль чи не хоче, мобілізація має і зворотний бік: вона стосується всіх, у тому числі противників режиму, виконує відповідну роль і для тих, хто хоче протестувати проти влади. Тим більше, що вже з'явилися якісь нові механізми протидії владі. Вибори муніципальних депутатів показали, що інструменти інтернет-мобілізації працюють. І це сприймається як серйозна небезпека. Фактор нестабільності, який виникне перед виборами і відразу після, дуже лякає і Кремль.

Я думаю, що сьогодні у Кремля існує кілька мобілізаційних планів. Один з них, безумовно, стосується України. Тому що війська розміщені на західних кордонах Росії, у Білорусі. Очікувати провокацій варто. Україні необхідно думати вже не про заморожування ситуації, а про необхідність і можливості протидії агресії. У мене відчуття, що в Україні такої готовності наразі немає. Як Кремль це буде здійснювати, поки не ясно. Але за багатьма непрямими ознаками зрозуміло, що такі провокації плануються. Не знаю, чи буде танковий наступ на Київ, як висловився Венедиктов, але дрібні провокації, які створять напруженість на кордоні, в Україні – майже гарантовані.

Венедиктов і ще кілька конфідентів (довірених осіб) Кремля говорять про таку можливість. На експертному і пропагандистському рівнях це обговорюється. Тема України знову стала якщо не провідною, то дуже помітною на російському телебаченні, в пропагандистській кампанії. Відбувається певне нагнітання напруженості, але, мабуть, віртуальної війни для Кремля мало. Йому можуть знадобиться і реальні військові дії.