Ватикан демонструє моральну деградацію і духовну сліпоту

Вигаданого Ватиканом «примирення» росіянки і українки на Хресній дорозі в Римі у Страсну п’ятницю Папі Франциску було недостатньо.

З’явилась заява Папи про расизм у кращому ставленні до українських біженців.

І ще одна, як на мене, найважливіша. Про те, що він визнає право країн захищатися, але «відмова він миру є великою проблемою».

Добре, що війна так чітко оприявнила те, що довго ховалося під фальшивою солодкою глазур’ю. Ось це нерозрізнення добра і зла – прояв моральноі деградації і духовної сліпоти.

У ширшому у сенсі це ознака моральноі поразки політичних, культурних еліт світу, інтелектуальних, релігійних середовищ, які десятиліттями заради власного комфорту і самозаспокоєння пробували примирити добро і зло. І саме цим зло посилювали, зрощували агресора, наближали трагедію, яка розгортається сьогодні на нашій землі і над нашими головами.

Сьогодні о сьомій ранку я читала слова Папи Римського про те, що він «не схвалює» уряди, які купують зброю. Усі уряди, розумієте? Усі. Бо це «відмова від миру». Так ось в цю мить в небі над Києвом зі свистом пролетіло дві ракети.

І я подумала, що з позиції, коли смерть, катастрофа просто поруч з тобою, навколо тебе, все бачиться дуже прозоро, чітко і зрозуміло. І урівнювання жертви і агресора, Ісуса і Пилата, як це зробив Папа, виглядає особливо цинічним.

Тут під ракетами нема місця для морального релятивізму, фальшу чи евфемізмів. Але є колосальне відчуття моральноі правоти і моральноі переваги. От з цієї позиції ми і повинні говорити зі світом.