Наталія Калмикова Виконавча директорка Українського ветеранського фонду Мінветеранів

Від «Ми вас туди не посилали» до «кейсу Якименка». Як змінити ставлення до ветеранів

До повернення ветеранів ми маємо готуватися уже
фото з відкритих джерел

Український ветеранський фонд працює із суспільною думкою

В українського суспільства після 2014 року у ставленні до наших захисників було два стани – повага і захват військовослужбовцями Збройних Сил України. І стигматизація та зневага до… ветеранів.

Так, це ветеранам можна було в спину кинути «Ми вас туди не посилали», їх можна було висадити з маршрутки, бо нема пільгових місць, і їх можна було попросити піти з ресторану, бо «піксель» нагадує про війну, а люди хочуть розслабитися. А ще бекграунд атошника раніше додавав певної пікантності до історій про злочини. Й навіть зараз у коментарях під новинами про злочини можна зустріти думки «на передову їх», так ніби бути захисником чи захисницею – не честь, а покарання.

І ось в Україні від 24 лютого 2022 року кількість учасників бойових дій (з офіційним статусом чи без) збільшується у геометричній прогресії. Прогнозують, що ветеранське середовище – а це і ветерани, і їхні родини – після нашої перемоги буде становити понад 5 мільйонів осіб. Тобто незабаром Україна стане країною ветеранів. І саме тому вже сьогодні, а краще на вчора, нам треба працювати з українським суспільством і готувати його до повернення ветеранів із фронту. Різних ветеранів: амбітних і не дуже, успішних і травмованих, з підвищеним відчуттям справедливості тощо. А ще – з очікуваннями від суспільства. Навіть якщо ці очікування не будуть артикулюватись вголос. Очікування здорового ставлення до служіння, яке вони несли задля кожного з нас.

Для мене дуже тривожним дзвіночком став нещодавній інцидент у потязі, коли військовому Віктору Якименку довелося їхати 7 годин у тамбурі, бо його сусідам по купе від нього не так пахло. Це ставлення людей до захисника, завдяки якому вони фактично безпечно їдуть у потязі, не під гул ракет над головою. Це перша ситуація, яка набула розголосу після початку повномасштабного вторгнення. І це тривожний сигнал.

Досвід США

Нещодавно я разом із командою УВФ та ветеранами,  за підтримки NAKO, Mriya Aid та Mriya Report, мали поїздку до Сполучених Штатів Америки. Там ми обмінювалися досвідом, аби напрацювати нові ветеранські політики в Україні.

У складі нашої делегації був, зокрема, ветеран Олександр Морозов, сержант Збройних сил України. Військового вразило те, як в Штатах ставляться до своїх ветеранів і як реагували на українських військових у формі на вулицях Вашингтона.

Від «Ми вас туди не посилали» до «кейсу Якименка». Як змінити ставлення до ветеранів фото 1

«В американському суспільстві "ветеранська система" працює набагато краще. Будь-який великий захід в США починається з подяки цивільних людей ветеранам В'єтнаму, іракських та афганських кампаній. Люди щиро, з повагою ставляться до своїх військових та захисників. У нашому випадку, коли війна триває на нашій території, все це має бути в рази сильніше. Але трішки згодом. Українцям для цього потрібно сформулювати якісь принципи та моделі поведінки», – каже Олександр.

Коли звичайні американці бачили наших військових в українській формі – вони просили сфотографуватися. Бо для них це круто.

Чи дійдемо ми до такого колись? Бо зараз ми на роздоріжжі.

Куди точно не варто звертати?

«Ми вас туди не посилали» – страшно, якщо суспільство повернеться до цього патерну,  але в ще більших масштабах, після перемоги. Невже ми не вивчили урок за ці роки війни? Невже навіть повномасштабне вторгнення не здатне змінити ставлення до захисників? Кейс із Якименком показує, що ні. І з цим треба боротися.

Саме тому Український ветеранський фонд уже зараз працює над популяризацією історій сили та перемог ветеранів у цивільному житті. Таким чином ми готуємось до переможного повернення у цивільне життя мільйонів захисників та захисниць.

Хто такі ветерани?

Усі теперішні бійці стануть ветеранами. І новий соціальний статус не має перетворюватися на збір негативних кліше, які припасовують до образу ветерана.

Робимо короткий екскурс у минуле соціологічних опитувань, що показують, як змінювалось ставлення українців до армії.

За даними соціологічних опитувань КМІС, 34,3% українців довіряли Збройним сила України у 2012 році. Через рік після початку АТО, у 2015 році, рівень довіри суспільства до захисників зріс до 45,3%. У 2018 році показник ще підвищився до 53%. Динаміка довіри 2020-2021 років показувала, що 72% опитаних довіряють ЗСУ.

Усього лишень за 10 років ми еволюціонували від третини людей, які готові довіряти армії до неймовірної підтримки у 2022 році, коли 94% висловились позитивно. Такі дані опитування були у соціологічного опитування, яке для Фонду на початку серпня провела група «Рейтинг».

У тому ж дослідженні третина опитаних українців асоціаціювали слово «ветеран» з тими, хто нас захищає зараз, а для іншої третини – це, найперше, ветерани Другої світової війни. Ще 14% відносять термін до бійців АТО/ООС 2014-2021 року.

При цьому молодь під поняттям «ветеран» частіше уявляє учасника Другої світової війни, а старші люди – тих, хто воює сьогодні. Також частіше про ветеранів як про учасників Другої світової війни говорять мешканці сходу та півдня, тоді як респонденти з заходу та центру під цим терміном мають на увазі бійців, які воюють за Україну сьогодні.

Мабуть, ще зарано говорити про перелам суспільних уявлень, проте УВФ запустив інформаційну кампанію «Я – ветеран», аби підкреслити, що зараз воюють молоді люди. У всіх регіонах країни можна побачити борди та сітілайти з фотографіями чоловіків та жінок, які захищають країну, починаючи з 2014 року, й зараз знову повернулися на війну.

Від «Ми вас туди не посилали» до «кейсу Якименка». Як змінити ставлення до ветеранів фото 2
Від «Ми вас туди не посилали» до «кейсу Якименка». Як змінити ставлення до ветеранів фото 3

А щоб підкреслити важливість досвіду ветеранів, ми разом з Силами Територіальної оборони вже 7 місяців створюємо інформаційну рубрику «Від бійця до бійця». У ній ветерани та бійці діляться лайфхаками як ефективно воювати, адже до лав Збройних сил та добровольчих формувань стали і цивільні, які не прагнули ніколи брати до рук зброю, і ветерани стали для них вчителями просто на полі бою.

«Це моя країна»: досвід тих, хто ніколи не думав, що одягне форму

ІТівці, водії, кухарі, вихователі, музиканти, танцюристи, викладачі, письменники, інженер, підприємці – люди різних цивільних професій стали в кілометрові черги біля воєнкоматів уже зранку 24 лютого. Питання бойового досвіду для них не стояло – росія бомбить Україну, а отже вони йшли її захищати. 

Весь світ захоплюється героїчністю українців, адже, на жаль, наш досвід війни унікальний – це наймасштабніша контактна війна у ХХІ столітті. Захоплюється світ ще й тим, як і ветерани, і ті, хто вчора працював в офісі, сьогодні пішли боротися за свою землю.

Про останніх відомий художник Нікіта Тітов у співпраці з Фондом створив серію малюнків. Так виник флешмоб #ПозивнийУкраїна, який підтримали представники різних професій.

А 6 грудня до Дня Збройних Сил України у київському метро на основі цих зображень ми презентували інформаційну кампанію під назвою «Ким би ви не були у цивільному житті, ми поруч, аби підтримати». Додатково створили борди із дитячими малюнками, де юні українці демонструють свою підтримку нашим військовим.

Від «Ми вас туди не посилали» до «кейсу Якименка». Як змінити ставлення до ветеранів фото 4

 

Від «Ми вас туди не посилали» до «кейсу Якименка». Як змінити ставлення до ветеранів фото 5

За ці 9 місяців війни і 9 місяців роботи Українського ветеранського фонду ми робимо все, аби наші захисники і захисниці відчували опору, розуміння, знали, що на них чекають та готуються до їхнього повернення. А «кейс Якименка» має бути лише поштовхом переосмислення, змін та реформ.

Адже ті, хто захищав нас раніше, захистить нас за будь-якої нової загрози. А в ситуації, якщо росія існуватиме (або ні), саме потужне ветеранське середовище і має бути нашою гордістю.

Читайте також: Історія Андрія Котовенка, який після 22 операцій повернувся на фронт
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: