Опозиційний неадекват

З вікон нашого офісу видно під'їзд № 6, Кабінету Міністрів. А поряд, комітети Верховної Ради. Таке розташування мимоволі робить мене спостерігачем "революційних подій". Так було і в 2004 , коли перекривали вулицю Садову і не пускали до офісу, так повторюється і зараз. Тільки позавчора швендяли "революціонери" , співали українських пісень, пили каву з автокавярень (от хто піднявся на "революціїї"). А вчора вранці вже стояли міліціонери, насторожено допитуючи, куди йдемо і навіщо.

Спроба заблокувати та паралізувати роботу Кабміну та Верховної Ради провалилася. Хлопчики, яких ранковою колоною привели на вулицю Грушевського та Інститутську не підозрюють, що вони декоративна масовка, що чиновники спокійно попали на роботу, як до Кабміну, так і Комітетів Верховної Ради.

Це називається - приїхали. Провал ще однієї "справи Майдану". Далеко не першої. Хоча, якщо проаналізувати дії триумвірату, то так і хочеться згадати безсмертну ленінську фразу про декабристів та Герцена, - "бесконечно далеки они от народа".

Давайте по черзі. Після розгону студентського майдану люди вийшли на вулиці з цілком зрозумілими на той момент лозунгами вимоги справедливого покарання винних у побоїщі. А які лозунги винесли на сесію опозиційні лідери: відставки Азарова і традиційну мантру, свободу Тимошенко. Можливо, я щось пропустив, але в неділю люди вийшли зовсім з іншими вимогами. Логічно було б на сесію вимагати звіт Генпрокурора, звіт Захарченка і прийняття по них рішення. А що взамін? Дрібна егоїстична гра і великий пшик.

Наступний - будемо блокувати і вимагати відставки! Чим закінчилося блокування, я вже написав-великим пшиком. Треба бути великим ідеалістом -романтиком, щоб повірити про добровільну відставку Януковича. Не буде цього, хоч цілий рік майдан стоятиме.

Та й власне кажучи який сенс скажімо у відставці Азарова, про яку так добивалися триголові? Що б змінилося? Та нічого. Або уряд продовжував би далі виконувати обов'язки з приставкою в.о. або прийшла б "молода команда". Не схожі наші опозиціонери на політичних смертників, які сформують уряд та візьмуть на себе відповідальність за стан справ в країні.

Підсумовуючи напрошується знову історична аналогія, як колись казали про Бурбонів - вони нічого не забули і нічому не навчилися. Знову заклики "проти", а де заклики "за"? Де конструктив?!

Тому, якщо не здатні вожді та їх політологи, спробую сформувати своє бачення можливого подальшого розвитку подій.

1. Не дурити голову людям масовими ходіннями по урядовому кварталу. Результативність її нульова. Правда магазин на Садовій в захваті - постійна черга. Розкуповують їжу на ура!

2. Використати народну масу підтримку для реального здійснення курсу на євроінтеграцію. Доопрацювати і прийняти пакет єврозаконів, які зависли. Оце буде реальний крок для реальної євроінеграції. З цим можна іти до людей. Маючи таку масову підтримку можна давити на провладну більшість. Так поєднувати вулицю та парламент.

3.Безумовно заслухати силовиків на сесії та взяти під парламентський контроль хід розслідування. Це реально дасть змогу вберегти невинних від судового переслідування.

Це реальні кроки, але на жаль, навряд чи чи їх здійснять опозиційні лідери. Якось вони не піарні, а звичайна кропітка парламентська робота ніколи не була у них у фаворі.

Проклинати діючий режим простіше і картинка красивіша, та тільки результат нульовий.