Зерновий realpolitik

Поняття «реальна політика» ввів в світову дипломатію відомий французький діяч кардинал Рішельє. А особливо успішно впроваджував «залізний канцлер» Німеччини Бісмарк. Якщо коротко, то її суть у прагматичному ставленні до реалізації геополітичних та національних інтересів, у першу чергу, а потім дипломатичні чи ідеологічні зобов'язання. 

А до чого тут Україна та зернова угода, яку на тижні, що минає, очікувано продовжили на 120 днів, викликавши не тільки полегшене зітхання країн Африки та Близького та Середнього Сходу, а й навіть позитивну новину з Чіказької аграрної біржі, де ціни на зерно завдяки угоді не тільки повернулися до довоєнного рівня, а й навіть знизилися на 1%. Радо зустріли цю новину українські аграрії, і те що Росія поза процесом – красномовно повідомлено, що гарант угоди Туреччина, під егідою ООН потішило.

Але мій текст не про це, не хочу повторювати, що вже писали.

Мене цікавить інша ситуація – усвідомлення місця та ролі України в світовій геополітиці, робота наших урядовців та дипломатів, за що команді Кубракова та Кулеби окрема подяка.

Давайте повернемося трошки назад в часі, років на 25. Що таке Україна в світі, до першого Майдану? Країна третього світу, з корумпованою владою, напівкримінальним бізнесом, олігархічна, зарегульована економіка, яку традиційно, як і більшість пострадянських країн зараховували до російської сфери впливу. У принципі, не дуже цікава. Хіба як сировинний придаток та ринок збуту. А ще улюблена фраза зарубіжних делегацій, яку часто повторювали, про великий потенціал. З часом і про нього перестали згадувати.

Два Майдани змінили інформаційне сприйняття, а російська агресія змінила уявлення про Україну. Виявилося, це країна, що не тільки готова дати військову відсіч, що інформація українського Мінагрополітики про продовольче забезпечення 400 млн жителів землі, не тільки красива фраза, а конкретні країни, де реальна загроза голоду, що затримка експорту зерна обвалить біржові ціни та викличе продовольчу інфляцію і так далі.

Окремо про Африку. На початку 2020 року до мене звернувся один підприємець з цікавою пропозицією: його колишній однокурсник по університету став віцепрем'єр-міністром однієї з не бідних африканських країн. І сам Бог велів налагодити експорт українських товарів. Почали вивчати ринок, пропозиції. Як виявилося, традиційно місце Радянського Союзу на африканських ринках посіла Росія, в тій країні фірми російського олігарха Дерипаски купують руду, взамін поставляючи продовольство, ліки – Індія, техніка – Китай, транспорт – Туреччина, влізти нікуди, і навіть віцепрем'єр не зміг щось запропонувати. 

А зараз, особливо після гуманітарної ініціативи президента Зеленського, двері до африканських ринків хоч не широко, але відкриються. І буде можливість потіснити і Росію, з гарною мотивацією, хто реально турбується про продовольчий стіл, за зерном пропонувати інші товари, а головне – змінити відношення до України. 

Зернова угода відкрила вікно можливостей для нас, і далі вже від нас залежить, скористатися чи втратити цей шанс.

Другий глобальний висновок – розуміння важливості гаранта продовольчої безпеки змінить ставлення до військової безпеки України заради недопущення повторення ситуації голоду. Чим більше від нас залежить в світі, тим світ більше зацікавлений в нашій безпеці, і тоді можна спокійніше жити навіть з таким сусідом, як Росія.

Така вона, жорстка та прагматична Realpolitik, але ми маємо виграти та посісти достойне місце в світовій геополітиці. Або ми граємо в Realpolitik, або вона грає нас.