Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Українська народна японська мудрість

    • Ольга Герасим'юк
    • Розсилка
    Українська народна японська мудрість

    Шукати усамітнення найлегше не в пустелі – а тут, у мурашнику найзаселенішого на землі міста. І втопитися в безумстві його вогнів. Усе ж перед цим актом переходу в невидимки не витерпіла – бо найбільше все ж люблю блукати пирятинами світу – і поїхала до Фудзі.

    І чекала дозволу небес глянути на нього – до речі, цей діючий гігантський вулкан з ХVII століття в приватній власності синтоїстського Великого храму Хонґу Сенґен, в нього є дарча від сьогуна Токуґава Хідетада...

    І поки небо думало, чи зняти хмару з Фудзі, я знайшла інше вирішення питання. Мене вкрало з головою Кавагучіко. Воно плюскало тихими водами й шептало свої японські слова про те, що кінця немає...

    І ось гляньте, що я знайшла!

    Ця прекрасна скульптура найвідомішого майстра Японіі Кітамура Сейко – просто так, для всіх стояла на березі в оточенні червоних кленів, час яких саме настав.

    На дошці поряд було написано, що Кітамура Сейко приїхав на оце місце, де я стою, в свій 101 рік життя, був просто вражений цим сполученням сусідства священної Фудзі, що підпирає небо – і загадкового заворожуючого озера Кавагучіко. Пишуть, що довгих і напружених два роки скульптор пробував знайти форму для свого почуття... я спершу подумала – чого два роки довгі? А тоді додала їх до 101 – і знайшла в цьому не лише арифметику... В свої 103 він створив цих двох танцівниць: ліва – «позитив», права – «негатив», ваза між ними – це Кавагочіко, джерело мудрості, надії, життя й краси... в ньому змішуються обидві протилежності, які завжди разом... і – це вічна драма пошуку суті, сенсу, відповіді, кінця їй немає...

    Так відповів мені Кітамура Сейко в свої 103. Хоч я не спитала вголос...

    Далі було вже безтурботно якийсь час, як це буває, певне, в щойно народжених – їм ще не написало на роду якихось тяжких печалей... або вже стерло й підсунуло нову сторінку, якщо вірити в те, що після кінця – знову запускають твоє кіно спочатку.

    Ну й стрілися дорогою несподівано для японського пирятина оці персонажі братів Грімм (правда ж – ніби Бременські музиканти? Сумні, не такі вже й прудкі й бадьорі, як раніше, й обтяжливі для тих, хто раніше мав у них велику потребу. Але казка закінчилася гарно – вони знайшли свій, як ви знаєте, щасливий притулок, ренесанс і все таке...

    А я повторила урок – «усе минає» й «кінця немає», « чекай, коли з Фудзіями стягнуть хмару». Українська народна японська мудрість.

    Джерело: zik.ua

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Тарас Возняк
    Тарас Возняк

    Головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ