Чи буде успішним проектом монетизація субсидій для населення?

Після тривалої підготовки – псевдомонетизація

Майже два з половиною роки уряд готував монетизацію субсидій, час від час оприлюднюючи анонси, які в результаті ставали «фальстартами». Державні мужі довго роздумували над тим, чи варто довіряти людям живі гроші. І врешті-решт, вирішили, що краще обійтися квазі-схемою – тобто створити для них персональні рахунки в «Ощадбанку», з яких оплата за комуналку автоматично списуватиметься на рахунки компаній-постачальників. Якщо ж споживач на чомусь зекономить, то йому буде видано на руки готівкові кошти вже після опалювального сезону. До речі, монетизація субсидій – це аж ніяк не ініціатива українського уряду, а одна із умов Міжнародного Валютного Фонду, записана в меморандумі.

Влада так аргументує нинішню «безготівкову» схему: мовляв, якщо людям на руки видати протягом року 55 мільярдів гривень готівкою, то це може суттєво прискорити інфляційні процеси. Також називається й інша причина: нібито збіднілі люди можуть витратити ці гроші не на комуналку, а на їжу. Як відомо, таких сімей – аж 6,5 мільйони. Відтак, уряд побоюється, що субсидії живими грішми можуть суттєву збільшити загальну цифру нинішньої заборгованості населення за комунальні послуги по Україні. Йдеться про доволі-таки круглу суму в майже 40 мільярдів гривень. Якщо ж зважити на те, що з Нового року значно подорожчав газ і опалення для побутових споживачів, то можна спрогнозувати ще більше зростання житлово-комунальних боргів.

Проте, якщо субсидії проходитимуть повз людей і перекочовуватимуть з одного банківського рахунку на інший, то суть монетизації повністю вихолощується. Та й навіщо було її починати, якщо уряд банально не довіряє власному народу і підозрює його в безвідповідальності й нецільовому триньканні субсидіальних коштів? Адже можна встановити дієвий запобіжник від цього: якщо людина хоча б один раз не заплатить за комуналку, то її надалі буде позбавлено живих грошей. З іншого боку, застереження щодо розкрутки інфляції через житлово-комунальної «готівки» не матимуть підстав, якщо ці кошти витрачатимуться винятково на оплату комуналки.

Місія нездійсненна?

Відтак, спробуємо розглянути головні ризики урядового прожекту, через яких в цілому правильна і прогресивна ідея може бути зведена нанівець.

1. Відсутність чіткого алгоритму. Урядом не розроблено ефективного механізму адміністрування нового формату субсидій, існує чимало неврегульованих питань на процедурному рівні. Щоб монетизація запрацювала, потрібно прийняти низку нормативних документів, які б узгодили взаємостосунки і дії «стейкхолдерів» – Мінсоцполітики, Мінфіну, місцевої влади й комунальних підприємств, «Нафтогазу» й «Ощадбанку» тощо. Зокрема, і досі урядом не розроблено ефективної системи наскрізного обміну інформацією між усіма учасниками процесу – а саме це є основою успішності реформи. Так само, до кінця не врегульовані питання, пов’язані із дотримання вимог закону при використанні персональних даних споживачів. До речі, існують величезні сумніви, що встановлено якісне програмне забезпечення, яке не даватиме збоїв (як це мало місце 2 роки тому – під час створення єдиного держреєстру субсидіантів). Всі ці заходи можна було здійснити навіть за один рік, підготувавши на законодавчому й інституційному рівні чіткий алгоритм взаємодії у чотирикутнику «держава-банк-споживач-постачальник послуги» -- чого допоки зроблено не було.

2. Віртуальний облік ЖК-послуг. Як наголошує уряд, однією з переваг нової системи надання субсидій стане їх нарахування не за абстрактними нормативами, а за реальними показниками споживання. Проте, як їх можна розрахувати, якщо дані персоніфікованого обліку державним адміністраторам не відомі? Адже до сих пір не розкрито всім учасникам процесу (зокрема, і НАК «Нафтогаз України) даних від постачальників ЖК-послуг – стосовно реальних обсягів споживання кожним домогосподарством. Але ж саме на цьому компоненті і грунтується ідея монетизації. До того ж, як можна ефективно здійснювати облік ЖК-послуг, якщо в нас левова частка споживачів не мають індивідуальних засобів обліку тепла; у майже 4 млн. домогосподарств відсутні лічильники побутового газу; так само, далеко не всі субсидіанти мають прилади обліку холодної і гарячої води? Все це означає, що уряд не може адекватно розрахувати розмір субсидії, виходячи з реальних обсягів споживання.

3. Байки про економію. Одним із найважливіших мотивів впровадження монетизації уряд називає можливість для споживачів отримати на руки реальні гроші, якщо вони зекономили на ЖК-послугах. Більше за те – стверджується, що монетизація підштовхне людей до впровадження заходів із енергозбереження (наприклад, заміна вікон або утеплення будинків). Проте, чи вдасться їм зекономити, якщо середній рівень субсидій в опалювальний період у 2018 році становив 1 500 гривень? У 2019 році ця цифра навряд чи буде збільшена, оскільки грошей на субсидії виділено на поточний рік на 16 млрд. грн. менше, ніж у минулому році. Водночас підвищуються приблизно на 20% ціна на газ, а отже – і на опалення.

Реальна економія можлива здебільшого для сільських мешканців. Так, у минулому році, загальна сума зекономлених субсидій склала 2,25 млрд. гривень. Із них мешканці сільських територій отримали на спеціальні рахунки 79 %. Для міських жителів, яких в Україні більшість, зекономити буде неможливо, адже виділених субсидій зможе вистачити переважно на оплату опалення і газу. За решту послуг споживачі змушені будуть доплачувати з власної кишені. Та і як вони зможуть зекономити на опаленні, яке постачається у нас за «колгоспним принципом», а люди не мають жодної можливості регулювати споживання? Відтак, міським мешканцям не побачити зекономлених живих грошей, як власної потилиці. Саме тому, твердження урядовців про те, що монетизація субсидій спонукатиме громадян до економії споживання ЖК-послуг є відвертою байкою для «непосвячених» виборців.

Монетизація – лише реальними грішми

Для того, щоб новий субсидіальний прожект не виявився лише погано зрежисованим передвиборчим трюком влади, потрібно впроваджувати не імітаційну схему, а реальну монетизацію: коли субсидія видається людині на руки, і вона сама оплачує рахунки за реально спожиті ЖК-послуги. Якщо ж отримувач субсидії не може розпоряджатися цими коштами, натомість вони автоматично списуються з банківського рахунку, то це навряд чи можна назвати монетизацією як такою. При цьому існують значні ризики численних збоїв та ускладнень в цій хитромудрій системі. Наприклад, Держказначейство може затримати переказ грошей на відповідний рахунок через їх відсутності, банк – автоматично списати меншу суму, і людині доведеться ще більше доплачувати зі своєї кишені.

Система субсидій ефективно працюватиме лише тоді, коли: а) уряд безпідставно не зменшуватиме щороку норми споживання, які покриваються субсидіями; б) буде проведено справедливу й ефективну верифікацію субсидіантів, і допомога надходитиме лише тим людям, котрі того реально потребують (наприклад, в Україні субсидії отримують майже 50 % домогосподарств, тоді як в країнах ЄС – 2-5 % населення); в) буде впроваджено справжню монетизацію живими грішми – лише тоді в людей з’являться стимули економити й інвестувати в енергозбереження; г) добробут більшості українців – завдяки стрімкому розвитку вітчизняної економіки – підніметься настільки, що вони не потребуватимуть жодних субсидій від держави.

P. S. Коли цей матеріал готувався до друку, з’явилася інформація про те, що Кабінет Міністрів прийняв постанову щодо видачі субсидій готівкою: пенсіонерам – разом з пенсіями через відділення «Укрпошти», іншим громадянам – через персональні рахунки в «Ощадбанку». Можна було б лише потішитися таким прозрінням топ-чиновників держави, котрі протягом тривалого часу готували і впроваджували зовсім іншу схему монетизації субсидій. Втім, існують обгрунтовані сумніви в тому, що субсидії живими грішми, які люди мають отримати в березні-квітні ц. р., видаватимуться їм після президентських виборів. Адже, вкрай високий ступінь недовіри до чинної влади з боку українців породжує сприйняття ними будь-яких притомних кроків можновладців як передвиборчий піар. Особливо ж – за два місяці до президентських виборів. До того ж «безготівковий» алгоритм псевдомонетизації субсидій ніхто не відміняв, ця схема впроваджуватиметься паралельно. Ймовірно – як запасний варіант.