Окупант вистрелив з гранатомета в мамин капот. Історія дівчинки Насті з Бучі

Цього Різдва я привітала всіх своїх закордонних колег листівкою з малюнком 15-річної Насті Бобрик.

Настя з Бучі.

Перші тижні війни вона просиділа з батьками в підвалі сусіднього будинку. Потім наважилися тікати. З родиною друзів спакувалися в машини, сіли, поїхали.

Через три перехрестя русскій солдат вистрелив з гранатомета просто в мамин капот.

Згоріло все. Гроші, документи, одяг.

Настя бачила це все з вікна татової машини.

Мама вижила. Всі з тієї машини вижили. Просто пощастило.

Знову повернулися в той самий підвал.

Через 5 днів знову наважилися. Таки прорвалися. Виїхали.

До Польщі Настя з мамою приїхали взагалі без документів. Візу в Британію отримали на звичайному аркуші А4. Сміялися (сміялися!!!!), що на англійському кордоні найбільше документів було у їхньої собачки.

У Британії Настя пішла в коледж. Продовжує вчитися в українському художньому ліцеї. Нещодавно знову почала малювати кольором.

Вона і мама досі без документів. Зробити український паспорт за кордоном виявилось великою проблемою.

Тато тут, у Бучі. Полагодив будинок. Чекає. Любить.

Усі вони вірять.

Мама вірить, що вона все витримає і захистить дитину від жахливих спогадів. Тато вірить, що знову буде разом зі своїми дівчатами. Настя вірить, що війна закінчиться, і вона знову зможе малювати у своїй майстерні з великими вікнами і видом на сосни.

І я вірю. Вірю, що такі страшні історії не стануть для всіх звичними і буденними.

Вірю в ЗСУ і в Бога.

Вірю в різдвяні дива.

Вірю, що познайомлюся з Настею особисто і обійму міцно всю родину, якій довелося стільки пережити.

Ось про що ця різдвяна листівка.

Христос рождається! Славімо його!

Дякую за чудову талановиту доньку, Бобрик Євгенія Ievgen Bobryk

Дякую за спільну ідею Катерина Лебедєва Світлана Яремчук Pavlo Bulgak

За втілення листівки Yuriy Beliy