Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Не плутайте країни: росіяни - не українці

    • Павло Казарін

      Журналіст

    • Розсилка
    Не плутайте країни: росіяни - не українці

    Росіяни ‒ не українці. Немає сенсу вимагати від «них» ‒ нехай навіть найліберальніших і антипутінських ‒ ставати «нами»

    Футбольний чемпіонат виявив це в усій красі. Часто зустрічаєш тих, хто засуджує росіян за підтримку національної збірної. Їхнє спортивне єднання сприймається як зрада. Їхній футбольний азарт ‒ як солідарність з Кремлем. Їхня підтримка прапора-герба-гравців ‒ як імперськість.

    І в цей момент хочеться поставити ситуацію на паузу.

    Ми звикли повторювати, що Україна ‒ не Росія. Але не менш справедливим буде й зворотне твердження. Вимагати від російських лібералів повної тотожності з українцями було б наївно і нерозумно. Хоча б тому, що воно до болю нагадує кремлівські розмови про «один народ».

    Російський обиватель ‒ нехай навіть найбільш проукраїнський ‒ буде збігатися з українцем лише в загальному етичному контурі. Він може погоджуватися в оцінках анексії Криму та вторгнення на Донбас. Бажати Європи та лібералізму. Мріяти про загибель імперії. Але він все одно залишається громадянином своєї країни.

    Тієї самої країни, у якій є прапор. Гімн. Герб. Національні спортивні збірні. Перемоги та поразки на стадіонах. Зрештою, у нього залишається країна ‒ яку він до останнього намагатиметься відокремлювати від держави. І змусити його ставитися до всього перерахованого так, як до цього ставляться українці, було б дивно.

    Оптика поглядів приречена бути різною саме тому, що йдеться про різні країни. Саме в силу того, що Україна ‒ не Росія.

    Обпечене війною українське суспільство може хотіти, щоб сценарій Донбасу повторився десь у російській глибинці. Щоб російське суспільство пережило ту ж палітру емоцій, через яку довелося пройти Україні. Щоб кожен російський обиватель пройшов через страх і невпевненість, з якими довелося зіткнутися українцям.

    Але чи зобов'язаний хотіти всього того ж російський ліберал?



    Якщо українське суспільство хоче побачити в російському ліберала плоть від плоті самого себе ‒ то воно потрапляє в пастку. Просто тому, що будь-які росіяни в кінцевому підсумку приречені мислити інтересами своєї власної країни, а не сусідньої. Вимагати від них зворотного ‒ все одно що вимагати від українця мислити інтересами Кремля.

    Українець може ототожнювати Кремль і Росію. Футбольну збірну та державну вертикаль. Спортивну перемогу та імперський піар. Але російський ліберал буде до останнього захищати зазор між усіма цими поняттями. Тому що в іншому випадку йому й зовсім ні на що буде спертися.

    І йдеться зараз не про пошук спільного. Не про спробу знайти об'єднавче етичне. Навпаки. Йдеться про те, що формула «Україна ‒ не Росія» працює в обидві сторони. Якщо ми ‒ не вони, то й вони ‒ не ми.

    І навіть однакові погляди на політику Кремля, приналежність Криму та відповідальність за зруйнований Донбас не зроблять росіянина українцем. І навпаки.

    Що й потрібно було довести.

    Джерело: Крим.Реалії

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Богдан Яременко
    Богдан Яременко

    Голова правління «Майдан Закордонних Справ»

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Костянтин Машовець
    Костянтин Машовець

    Координатор групи «Информационное сопротивление»

    Єпископ Євстратій (Зоря)
    Єпископ Євстратій (Зоря)

    Секретар Священного Синоду УПЦ КП

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ