Україна – країна звірів. Що з'ясується, якщо ввімкнути вітчизняне телебачення

Вмикаю вдруге за рік інформаційний телеканал. Цього разу канал на три букви і со звездой.

Там висвітлюють події Дня пам'яті жертв Голокосту.

Перші ж слова ведучих: «На проспекті ПоБЕДИ президент висловив свої слова...»   і т.п.  і т.д. так же грамотно.

Далі глибокі висновки:         

«Ксенофобія, нетерпимість, ненависть, нетолерантність, насильство, це – реалії, в яких живе сучасна Україна... Це державна політика! Це з дитинства! Ненависть до людей, які відрізняються. Чому це живе у нашому суспільстві, чому українці цього не обійшли? Послідовники фашистів нині ходять вулицями...», – чеканять по черзі ведучі.

Звідки, ви, дівчатка і хлопчики, що у вас така біда вже з дитинства?

Поясніть: чому всі мені знайомі євреї кажуть, що Україна дуже толерантна, і чому ведучі українського телеканалу переконують нас у тому, що ми – звірі?

«Це трагедія», – підсумовує ведуча.

І я з нею вперше згоден...