Про міністра Реву та українців, які багато їдять

Його фраза про те, що українці забагато їдять, така ж невдала, як і репліка Марії Антуанетти про тістечка. От тільки Марія Антуанетта цих слів насправді не говорила (пізніша вигадка міфотворців), що, втім, не врятувало її від гільйотини. Ми від гільйотини вже відійшли, а от до відповідальності чиновників за свої слова так і не дійшли.

Коли у США на початку цього року призначали генеральним прокурором Джеффа Сешнса (який переміг, до речі, з мінімальним відривом), йому пригадали висловлювання 30-річної (!) давнини. За які він свого часу втратив шанс на крісло федерального судді. Нестриманий Сешнс буцімто породив таку фразу: «обережніше у розмові з білими хлопцями» – сказане це було, як не складно здогадатися, на адресу темношкірого візаві. Сам претендент расистські висловлювання категорично заперечував, тому й отримав портфель прокурора. Хоча й не без складнощів. Наші ж чиновники можуть плескати все, що завгодно. Все, як то кажуть, що слина на язик принесе. Проблема ж українців не так у тому, що вони забагато їдять, як у тому, що вони їдять неправильно. Через що й страдають на зайву вагу. (Яка, між іншим, не обійшла і деяких членів уряду). За даними ВОЗ, середній індекс тіла української жінки дорівнює 26,1, а чоловіка – 26,3 (при нормі у 24,99).

Цікаво, що фахівці ФАО (Food and Agriculture Organization of United Nations) включили Україну до трійки лідерів серед країн, де має місце харчова модель під назвою «потрійний тягар». Це означає, що люди в нашій країні і недоїдають, і переїдають, і отримують недостатньо вітамінів. Якщо помножити таку модель на малорухомий спосіб життя, ситуація вийде по-справжньому загрозливою.

Однак Рева говорив не про здоров’я нації, він говорив про економію. Але забув про економіку. Тож дещо доведеться нагадати.

У позаминулому столітті прусський економіст Ернст Енгель сформулював ряд економічних законів, що носять тепер його ім'я. Вони стосуються зміни структури витрат людей (і сімей) в залежності від зростання їхніх доходів. На думку Енгеля, витрати на продукти харчування повинні рости повільніше, ніж доходи. Їх частка в загальній структурі витрат буде зменшуватися, а ось витрати на подорожі, відпочинок, освіту, культурні та інші «неїстівні» заходи повинні рости. При цьому самі продукти харчування будуть змінюватися в бік більш якісних.

З цих законів випливає, що в країнах з більш багатим і благополучним населенням частка витрат на харчування повинна бути нижче, ніж там, де з матеріальним благополуччям народу склалося не дуже. Так воно, власне, і є. Чим далі ми будемо рухатися в бік Західної Європи, тим менше будуть важити продуктові кошики домогосподарств.

Чому? Тому, що там менше їдять? Ні, тому, що ті 100 відсотків, в яких вимірюється загальний дохід родини, в рази перевищують те, що отримують українці. Навіть якщо пристати на інформацію Мінсоцполітики про те, що середня зарплата по Україні сягає 7 тисяч, а в Києві й поготів наближується до 10. Мова, таким чином, йде про 200-300 євро. Тоді як у Німеччині, до якої апелює Рева, середня зарплата становить 2,5 тисячі євро. Акурат у десять разів більше. Тож й не дивно, що німець витрачає 14% доходу на їжу, а українець – 50%. При приблизно співставних (як стверджує Рева) цінах на продукти харчування.

Щоб осягнути таку просту істину, не треба навіть приплітати у цей розклад «голодомори та війни», які, мовляв, назавжди змінили наш менталітет. Напевно, так воно і є, але річ не тільки і не стільки у психологічних травмах та у традиціях харчування. Причини простіші і лежать на поверхні. А ускладнювати сутності без потреби не варто – це ще Оккам заповідав.

При цьому, за даними Держстату, українці не тільки багато п’ють та їдять (на харчування йде 49,8% доходу). Ще 40,5% грошей українці витрачають на непродовольчі товари та послуги. А от на одяг і взуття – лише 5,6%, ще гірше з відпочинком – на нього українці витрачають лише 1,4% сімейного бюджету. Що означають ці цифри у трактуванні уряду? Що українці – це такий собі колективний Гобсек, котрий з доброго дива починає збирати всякий непотріб? Чи Кабмін все таки готовий визнати, що сплатити нині комуналку – це справжній подвиг, а зібрати дитину до школи – подвиг у кубі?

Насправді протягом останніх трьох років споживання продуктів в Україні не зростає, а падає. Держстат порівняв 2013 та 2016 роки і з’ясував, що споживання м’яса скоротилося на 7,2%, цукру – на 10%, олії – на 11,8%, фруктів – на 19,5%, риби та морепродуктів – на 33,3%.

У грошовому еквіваленті понад 20 мільйонів українців витрачають в день менше 49 гривень. За цим показником Україна посіла сьоме місце в міжнародному рейтингу бідності країн, який щороку складає видання Bloomberg. Гірші від України справи лише у Венесуелі (перша сходинка). В цілому ж, за оцінками ООН, 60% українців живуть за межею бідності. І знову про Держстат: підбивши підсумки 2016 року, інституція виявила, що протягом 2016 року 43,9% українців відмовляли собі у всьому необхідному, крім харчування. 45,8% громадян зазначили, що грошей на життя їм було достатньо, однак на заощадження вже не вистачало.

Переконаний, що 2017 рік привнесе в цю картину свої нюанси. А Рева придумає їм своє пояснення.

І ще одна заувага. За останні сто років міністр соцполітики – не перший, хто вважає, що українці забагато їдять. «Самое главное сейчас – Украина. Дела на Украине из рук вон плохи. Плохо по партийной линии. Говорят, что в двух областях Украины (кажется, в Киевской и Днепропетровской) около 50-ти райкомов высказались против плана хлебозаготовок, признав его нереальным. В других райкомах обстоит дело, как утверждают, не лучше. На что это похоже?», – запитував у 1932 році Йосип Сталін.

Можливо, паралель зі Сталіним зачепить Реву, але він сам згадав Голодомор. До того ж, нещодавно на урядовому рівні відзначалося 80-ті роковини Великого терору, тож певні асоціації виникають мимоволі. А щоб їх не було, слід краще зважувати те, що говориш. Або не говорити зовсім.