Не можна дозволяти росіянам розстрілювати Україну

Щодня зі зростаючою інтенсивністю російські війська обстрілюють прикордонні населені пункти України. Обстрілюють зі своєї території, застосовуючи найрізноманітніші види зброї: від автоматів і кулеметів до далекобійних гаубиць і реактивних систем залпового вогню. Для обстрілів застосовують і літаки та гелікоптери, але так, щоб вони взагалі не залітали чи залітали на короткий час в український повітряний простір. Відновилися й обстріли Харкова з далекобійної зброї, причому обстріли масовані. Ну, а про ракетні удари по тилових об’єктах і говорити нічого – вони тривають. На додачу, вздовж кордону розгортаються нові ударні сили; так, у Білгородській області РФ з’явилися оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер М».

Одночасно РФ нарощує обстріли далекобійної артилерії та реактивних установок залпового вогню (РСЗВ) на лінії фронту. Причому потужність їхнього вогню, як зазначають численні очевидці, десь приблизно вп’ятеро більша за потужність вогню українських військ, і хоча точність у росіян менша, якість компенсується кількістю. Воно і зрозуміло: РФ має величезні ще радянські запаси різноманітних боєприпасів на просторі від Калінінграда до Владивостока і так само гармат іще радянського випуску з відносно новими стволами; крім того, у Росії так-сяк, але працюють військові заводи, – на відміну від України, де найбільші склади боєприпасів були знищені російськими диверсантами за минулі вісім років, а виробництво снарядів і низки інших боєприпасів так і не було налагоджене. Що стосується гаубиць західного виробництва, то їхня кількість на фронті зростає; якщо буде досить снарядів (передусім високоточних), то через якийсь час російська кількісна перевага буде врівноважена, а потім знівельована, проте скільки це життів коштуватиме – і фронтовикам, і цивільному населенню…

Крім того, обстріли з російської території не припиняться, найшвидше, тільки посиляться. Власне, це не обстріли, а безкарні розстріли українців, знищення самої можливості нормального життя в Україні, без постійного страху втратити домівку, близьких і своє життя. Навіть у разі, якщо ЗСУ та Нацгвардія зможуть вийти на лінію, яку сторони займали 23.02.22, це не буде перемогою – адже знищення України та українців з території РФ триватиме. Справу не порятує той факт, що у росіян вичерпуються запаси високоточних ракет (значною мірою ще радянських, в тому числі переданих Москві Києвом за правління Леоніда Кучми) – вистачить усього іншого. Для того, щоб бити по площах і руйнувати все можливе, висока точність не потрібна.

Що можна зробити, щоб запобігти масованим обстрілам (чи, точніше, розстрілам) українців росіянами з використанням далекобійної артилерії, РСЗВ та крилатих і балістичних ракет? Варіант перший: якомога швидше укласти з РФ угоду про перемир’я, щоб «заморозити» цим «український конфлікт», як полюбляють називати агресію Росії деякі західні політики та журналісти. На користь цього у світі останнім часом лунає чимало голосів. Варіант другий: західні союзники терміново надають Україні таку кількість сучасної зброї (танки, літаки, артилерія, РСЗВ, оперативно-тактичні ракети), яка виявиться достатньою для досягнення критичної переваги над росіянами на полі бою, а відтак ЗСУ і Нацгвардія розпочинають наступ на всіх фронтах, наслідком якого стане звільнення чи то всієї української території, чи то за винятком Криму. Такий варіант підтримують ключові союзники України на Заході. Втім, це не припинить масовані обстріли та ракетні удари з території РФ, з Чорного моря й окупованого Криму, що може тягнутися до того часу, доки в Московії панують «кремлівські чекісти», а «колективний Путін» становить більшість російського населення. Третій варіант: знищення ЗСУ, Нацгвардією та спецформуваннями пускових установок, аеродромів, позицій далекобійної артилерії як на окупованій території (включно з ОРДЛО та Кримом), так і на теренах РФ. Проти такого варіанту виступає чимало західних експертів – мовляв, це матиме наслідком ескалацію війни та може спровокувати РФ на застосування хімічної та ядерної зброї. Тому не можна надавати українцям зброю, здатну вражати противника на відстані сотень кілометрів, бо це може спонукати їх ударити по базах на території Росії.

Натомість начальник Головного управління розвідки Міноборони генерал Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times заявив, що для успішного контрнаступу армія України потребує не просто великої кількості озброєння, а передусім ракетних комплексів середньої та великої дальності, великокаліберної артилерії й ударної авіації. «Ми ведемо війну на своїй території. Якщо хтось вважає, що у нас мають бути обмеження щодо використання деяких видів озброєння, я хотів би нагадати, що Росія тут використовує абсолютно всі види озброєння, які є у неї, від крилатих ракет, які запускають із підводних човнів, до стратегічних бомбардувальників. Тут застосовано весь спектр російської зброї, крім ядерної», - зазначив Буданов.

До цього списку можна було б додати безпілотники-смертники (вони ж дрони-камікадзе), передусім ті, які мають дальність дії в районі 40 км і масу боєголовки, достатню для знищення важкої бронетехніки і ракетних систем. Якби ЗСУ мали десь 400-500 одиниць такої техніки (постійно поповнюваної новими поставками), можна було би швидко відучити росіян від обстрілів із далекобійної артилерії та РСЗВ українських міст і позицій на фронті. Що ж стосується ракетних обстрілів Одеси та прилеглих територій, тут потрібні ракетні комплекси великої та середньої дальності, щоб топити російські кораблі-ракетоносці, знищити розташовані в Севастополі пускові установки ракет «Калібр», вивести з ладу російські авіабази на Кримському півострові. Тоді в Одесі буде спокійно, а окупанти у Криму (це – міжнародно визнана українська територія) почуватимуться дуже незатишно, їхні ж сім’ї кинуться тікати сумнозвісним Кримським мостом (нехай тікають, та по швидше).

Постає закономірне питання: а що робити з обстрілами України з російської території? Те, що належить на війні. Дрони-камікадзе плюс значне число чисельно невеликих високо мобільних спецгруп, «нічних привидів», які знищуватимуть артпозиції та пускові «Іскандерів М» й іншої нечисті та зникатимуть у прикордонній «зеленці». Ризиковано? Так. Проте у разі, якщо українські сили не діятимуть на території Росії, Україна програє, змушена буде погодитися на російські умови миру, тобто капітулювати. Понівечена економіка, фінансова криза, відсутність достатньої кількості робочої сили, передусім кваліфікованої, крах науки й освіти, а до того – суспільна втома, пасивність, відсутність бажання воювати, бо ж навіть мстися не можна, коли твою країну та її жителів безкарно розстрілюють… А ще повне переконання всіх у світі, що слід мати власну ядерну зброю, іншого гаранту незалежності нема і не буде, навіть у складі Альянсу (чи готові наразі німці воювати за Литву чи Польщу? опитування попередніх років засвідчували – ні). А от розгром російської армії та падіння путінського режиму дадуть хоч якийсь спокій Європі та світу…