Не всі на Заході здатні реально допомогти Україні

В Україні на всіх рівнях постійно ведеться мова про надто повільні та недостатні поставки західної зброї, передусім важкої. Реальні підстави для такого ремствування наявні, це достеменний факт. Але фактом є й інше, на що сьогодні у нас майже не звертають увагу: критичних стан збройних сил низки провідних держав-членів НАТО та слабка спроможність ВПК цих держав оперативно задовольняти потреби свого війська.

За прикладами не треба далеко ходити. Наприкінці квітня в Бундестазі ФРН міністр оборони Крістіне Ламбрехт показала воістину жалюгідний стан німецького війська: «Ми маємо, наприклад, на папері 350 БМП Puma, з них насправді готові до використання 150… Що стосується бойових гелікоптерів Tiger, то тут ситуація виглядає не краще: із 51 машини у повітря можуть піднятися 9». Збройні сили ФРН, заявила міністр, з року в рік слабшала, потреби військовиків не задовольнялися, їм часто бракує найнеобхідніших речей. І це правда. Скажімо, звіт міністерства оборони ФРН за 2017 рік щодо матеріального стану збройних систем Бундесверу містив жахливі речі. Так, із 128 винищувачів Eurofighter лише 39 були боєздатними. З 93 багатоцільових літаків Tornado були придатні до експлуатації 26 «бортів», з 72 транспортних гелікоптерів CH-53 могли використовуватися 16. Ну, а з 14 поставлених Бундесверу нових транспортних літаків А400М жоден не використовувався. Ще гіршою ситуація була на воді. Всі шість німецьких підводних човнів були непридатні до виходу в море через технічні несправності, а замість передбачених урядовими програмами 15 фрегатів ФРН мала лише 9, і не всі з них мали повну боєготовність. На додачу, влада вела непримиренну боротьбу з «націоналізмом» у війську, зараховуючи до такого німецький патріотизм…

Наразі у ФРН урядова коаліція та опозиція досягли порозуміння щодо створення спеціального фонду в розмірі 100 млрд євро, який буде використаний у найближчі роки для оснащення Бундесверу. Кошти спецфонду мають закрити дефіцит в технічному оснащенні німецького війська. Зокрема, планується закупити літаки, танки, безпілотники, бойові та транспортні вертольоти. Буде істотно посилений також флот. Але на все це потрібен час, зокрема, на реанімацію ВПК, ремонт наявної техніки, розробку нових її зразків тощо, а також на покращення забезпечення і навчання вояків.

І, звісно, чинній владі та громадянському суспільству ФРН іще належить розібратися, чому Бундесвер опинився в такому катастрофічному стані саме під час багаторічного правління «найкращої жінки Путіна» канцлерін Ангели Меркель…

Армія Франції, видається, перебуває у дещо кращому стані, ніж військо Німеччини, крім того, частина її має реальний бойовий досвід, виконуючи різні збройні місії, насамперед пов’язані з протистоянням ісламістам у країнах Африки. Проте і в ній вистачає проблем, пов’язаних із недостатнім або застарілим озброєнням. Скажімо, президент Франції Еммануель Макрон під час візиту до Києва оголосив про поставку в Україну ще шести самохідних артилерійських установок Caesar. «Крім уже доставлених 12 Caesar, я ухвалив рішення поставити шість додаткових», – сказав Макрон. Це не просто жест; усього Франція мала 76 155-мм САУ Caesar та 32 AU-F-1, тобто зменшити свою далекобійну артилерію на САУ 18 Caesar – це серйозно. Щоправда, відомо, що французький уряд уже замовив 109 САМУ Caesar, які мають надійти до війська у 2025 році. Загалом же Франція має основні танки Leclerc (222 одиниці, з них близько 200 у стані боєготовності), легкі колісні танки AMX-10RC (245 одиниць) і ERC-90D Sagaie (40 одиниць) – але то радне для саван і пустель Африки, колісні БМП VBCI (605 одиниць, невідомо, скільки у стані боєготовності) тощо. А от ракетних систем залпового вогню обмаль: лише 13 M270, тобто очікувати від Франції, що вона ними поділиться, навряд чи випадає. Ударних вертольотів Tiger країна має більше, ніж ФРН – 67 «бортів», і вони у кращому стані, проте все одно це замало (не забуваймо, що у Франції є ціла низка т.зв. «заморських територій», і частина авіації та легкої бронетехніки розташована там). Отож не випадково президент Макрон уже заявив, що держава «ввійшла в період військової економіки» і буде істотно нарощувати озброєння відповідно до геополітичної ситуації. У 2022 році військовий бюджет Франції збільшився до 40,9 млрд євро, а у 2025 році планується досягти 50 млрд євро. Втім, невідомо, чи підтримає «військову економіку» новий склад парламенту, в якому партія Макрона тепер не має абсолютної більшості.

За цих умов США, як і в Другу світову війну, є «арсеналом демократії». Скажімо, 54 155-мм гаубиці M777A2 має Австралія, 33 – Канада (було 37, 4 передані Україні в квітні 2022 року), а от сухопутні війська США мають 421 M777A1/A2, морська піхота – 501 M777A2. Передача Україні пари сотень цих далекобійних гаубиць істотно змінило б ситуацію на фронті, проте… Добре, доставити гаубиці через океан якось можна, перевчити артилерійські розрахунки, взявши досвідчених гармашів, також, і досить швидко. Та яким чином забезпечити доставку снарядів, навіть якщо брати їх не у США, а – бодай частково – на складах у Європі? Крім того, слід поставити на конвеєр виробництво різних типів боєприпасів для таких гаубиць. Справа непроста, вимагає часу. А часу, як завжди, немає. Бо ж в армії РФ у строю станом на 2021 рік було 3300 танків та 2433 великокаліберні артсистеми. Ясна річ, певна частина цієї армади в реальності виявилася або небоєздатною, або обмежено боєздатною (танк їде, але не стріляє, або стріляє, але погано їде). Та все одно – у гарматах й особливо у боєприпасах до них перевага РФ над українським військом не просто велика, а дуже велика. Крім того, чимало військової техніки у хорошому стані має Білорусь, тому навіть якщо вона не вдереться в Україну, а передасть росіянам половину своїх танків і гармат із відповідними боєкомплектами, це матиме серйозні наслідки.

То що, ЗСУ мають, зціпивши зуби чекати, доки Захід зможе надавати реальну масовану допомогу зброєю? Ні. Ціла низка держав-членів НАТО вже передала і ще може передати Україні не надто великі партії важкої зброї, як радянського, так і власного виробництва. Це допоможе упродовж ближчих місяців стабілізувати ситуацію на фронті. А там… Так чи інакше, імперська Росія неодмінно впаде і розвалиться під тягарем своїх злочинів, а ВВП особисто та багатомільйонний «колективний Путін» зійдуть з арени історії. Що ж стосується українських інвектив на адресу західних держав щодо недостатньої допомоги, то не завжди вони справедливі. Слід висувати їх кваліфіковано та конкретно-адресно, тоді вони діятимуть ефективніше.