Так «дістав», що залишився тільки арешт?

Вчора я отримав інформацію від мого колеги, народного депутата України, якому я цілковито довіряю, про те, що проти мене готують провокації, кінцевою метою яких може стати мій арешт.

В силу своєї політкоректності дозволю собі не називати його імені, а також розкривати інші «джерела» інформації. За його словами, подібне може статися вже найближчим часом .

Мова може йти про можливе «підкидання» зброї, наркотиків чи інших варіантах побутового криміналу.

Мені достатньо важко писати цей блог, з різних причин. Але я, все ж, вирішив це зробити, оскільки вважаю це своїм обов,язком, в першу чергу перед моєю родиною і близькими людьми. Відразу хочу зазначити, що не потребую жалю, не намагаюся здатися "ображеним" і «витиснути сльозу». Я передбачаю неоднозначну реакцію на мою публікацію, але хочу сказати, що мені байдуже, що подумають інші. Оскільки мова йде про мою репутацію як політика, громадянина, батька. Про безпеку моєї родини, в кінці кінців.

Прошу не розцінювати мою заяву як слабкість і спробу зайвий раз «нагадати про себе», цього мені не бракує. Поспішаю заспокоїти і прихильників теорії «дешевого піару» - мене це не цікавить .

Насправді, я завжди і давно готовий до подібних речей щодо конкретно себе. Але зараз мова не про мене, а про мою старшу 12-ти річну доньку, котру, після розлучення, я виховую самостійно. Тому несу повну персональну відповідальність за майбутнє моєї дитини. Крім того, на карту може бути поставлено репутацію моєї родини, зокрема, моєї мами - лікаря зі світовим ім'ям, д.м.н., професора Зореслави ШКІРЯК-НИЖНИК.

Останні півроку я неодноразово отримував попередження від знайомих, в тому числі чесних офіцерів спецслужб про те, що «там» дуже незадоволені моєю публічною позицією і жорсткими заявами щодо подій в країні, критикою Президента і т.д. Мені неодноразово радили «притримати язик» і «збавити обороти», натякаючи, що вже «назаявляв не на один рік». Час від часу у дворі мого панельного будинку на Оболоні з,являються «дивні» люди, спортивної статури, але я тим не переймався. Я спокійно ставлюся до подібних речей, прекрасно розуміючи, що сьогодні будь-яка людина в країні, що має громадянську позицію, може бути репресованою.

Я усвідомлюю, що у влади сьогодні немає інших способів закрити мені рота або тримати мене« на гачку ». Я жодного дня не працював у владі, не був чиновником, не брав хабарі. У мене нема бізнесу, заощаджень, нерухомості, інших активів, як і б давали змогу мене шантажувати. Я живу у простій трикімнатній квартирі, з донькою та коханою жінкою і щасливий від того, що маю рівно стільки скільки потрібно мені для життя.

Але в мене є чітка, послідовна і аргументована позиція щодо дій правлячого режиму. Вона базується не на "огульному критиканстві", а на конкретному фактажі, цифрах, нормах Конституції та Законів України. Напевно саме це так надмірно збуджує їх самолюбство. Тому найпростіший спосіб – це організувати «битовуху», звичайно, методів і варіантів безліч. Можливо так і вирішено, що краще «зарубати на корню», не давши "пустити паростки". Ми давно звикли, що мовою політичної боротьби в Україні став принцип: в тюрму або на коліна. Будь-яка відкрита дискусія відкидається. Головною зброєю боротьби з політичними опонентами стали залякування, арешти і банальна "чорнуха".

Упевнений, що причиною можливого прийняття такого рішення слугує не тільки моя давня публічна позиція щодо боротьби з режимом, а й, зокрема, активна участь «Нового Києва» і у подіях під час "судилищ" над Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком, а також жорсткі заяви щодо неправомірних дій судді Родіона Кіреєєва і можливої ​​причетності АП до цих процесів. Ще однією можливою причиною може бути продовження «зачисток» опозиції в столиці, напередодні майбутніх виборів. Зазначу, що саме Київ є зоною моєї активної діяльності, як політика та громадського діяча. Їм вдалося нейтралізувати Віктора Пилипишина, а щодо опозиціонера-Кличка, то його політичне кредо стосовно нинішньої влади й досі видається загадкою. Отже, краще "звалити", щоб ще один "не вештався під ногами", не ламав повну ідилію. Розумію так, що це найпростіший шлях: «нема людини – нема проблеми», мабуть розрахунок на це.

Наприкінці ще раз відзначу, я не боюся провокацій, я до всього готовий. Напевно вже досить боятись, бо вся наша біда від того, що ми постійно оглядаємось по сторонах... Вони остаточно вбивають в нас віру у справедливість та достойне майбутнє. Сьогодні я нікого не звинувачую конкретно. Це звернення – упереджувальний захід, щоб у разі реалізації такого сценарію, моя сім'я, прихильники, друзі та громадськість знали про ці події.

Від себе додам, що я і надалі буду продовжувати інформувати вас щодо моєї позиції з тих чи інших питань в українській політиці, економіці, соціальній сфері. Буду робити це щиро і відверто. Я не зламаюся, тримайтеся !

Слава Україні!