Як врятуватися від тарифного майдану?

На тлі суспільного невдоволення різким підвищенням комунальних тарифів багато політиків відверто спекулюють на цій темі. Їхні обіцянки знизити ціни на газ, тепло і електрику для населення істотно підвищують партійний авторитет в очах населення. Поставлені у важке становище, люди охоче вірять популістам, правда, забувши запитати у останніх, як вони збираються знижувати ці самі тарифи на практиці.

Деякі радикальні опозиціонери навіть почали закликати суспільство до тарифного майдану, який, за їхнім задумом, повинен перерости в нову загальнонаціональну революцію.

Тим часом, глава уряду неодноразово заявляв, що ціна на енергоносії для населення формується ринковим шляхом, так як Україна в основному імпортує той же газ із-за кордону, оплачуючи саме його ринкову вартість (а у випадку з Росією - політично вмотивовану ціну). Якщо при цьому штучно знижувати цінові показники, тарифи, звичайно, будуть меншими, але для компенсації різниці уряд знову ж візьме гроші з держбюджету, тобто з кишень своїх громадян. З цим все достеменно зрозуміло.

Але як бути з газом внутрішнього видобутку? Адже його ціна повинна враховувати тільки витрати на видобуток і транспортування блакитного палива, так звідки настільки завищена вартість? На це прем'єр теж чітко відповів: Україні необхідно модернізувати ГТС і матеріальний фонд видобутку газу, а проспонсорувати все це мають пересічні українці. Якщо прийняти і цю гірку пігулку, не нарікаючи з приводу того, чому не платять олігархи, підстав для невдоволення все одно не стає менше.

Адже заради енергетичної незалежності країни громадяни, можливо, погодилися б винести цей тягар в міру своїх можливостей, нехай і граничних. Але хто їм показує, куди йде половина, а, може, й більше, їх зарплати, яка витрачається виключно на те, щоб не замерзнути в будинках і квартирах? Де публічні звіти за мільярдні кошти, які призначені для модернізації системи внутрішнього видобутку газу? Нічого цього немає.

Чинний підхід до вирішення проблеми, таким чином, треба терміново міняти, відкрито демонструючи суспільству, куди витрачаються його гроші, призначені для досягнення конкретних обіцяних цілей. Якщо продовжувати латати на ці кошти дірки в бюджеті або зменшувати дефіцит «Нафтогазу», то тарифний майдан стане реальністю з неконтрольованими наслідками. І розмови про російський слід або п'яту колону Кремля будуть недоречними. Запобігти гіршим сценаріям громадянського обурення можна лише відкритістю і прозорістю розподілу та використання сплачених за тарифи ресурсів.