Звернення до переселенців з Донбасу

Цей пост жодним чином не покликаний виправдовувати дебільні та дискримінаційні державні заходи щодо внутрішньо-переміщених осіб, а тим більше відсутності державної політики. Він стосується ментальних особливостей частини ВПО.

Почну з найголовнішого, чим прагматичніша позиція ВПО, тим більше він переймається питаннями власного заробітку, виживання родини та власних дітей/батьків. Чим маргінальніша позиція, тим більше ВПО хочеться говорити про «русских братьев», «они Ленина снимают» та корчити з себе неабияких експертів з питань релігії, мови, історії та навіть географії.

Шановні мої!

Те, що Ви обрали Україну - це був Ваш громадянський обов'язок, який Ви виконали цілком беззастережно. Те, що держава Вас не помітила, це наша з Вами проблема.

Але, мало обрати політично Україну як місце для проживання. Необхідно визнати те, що завдяки Збройним силам України Ви ще можете жити у відносно мирний час на неокупованій землі. Чи помогли Ви ЗСУ чи НГУ? Хоча би інформацією про відомих Вам колаборантів з російською окупаційною владою? В інакший спосіб?

В який спосіб Ви усвідомлюєте своє життя в Україні? Чи Ви спромоглися прочитати бодай одну-єдину маленьку книжечку про історію України? Або придбали власній дитині?

Чи Ви хоча би намагаєтеся зрозуміти, що бути навіть політичним українцем це набагато більше, ніж просто визнавати окремі факти й продовжувати жити ніби нічого не відбулося.

Україні потрібні всі українці, які наразі в неї є. На всіх континентах світу, в усіх регіонах. Але від нашої поведінки та світогляду залежить те, чи зможемо ми втримати державу чи впадемо під російським окупантом. Для цього мусимо працювати над собою, а не тільки концентруватися на власних проблемах.

Я би дуже хотів аби активні внутрішньо-переміщені особи стали прикладом громадян, які змінюють власне життя та життя своєї країни. В тому числі, шляхом активізації всіх моральних та інтелектуальних зусиль.