Під час анексії Криму у 2014-му Зеленський займався корпоративами, банкетами і серіалами

Виступаючи перед Верховною Радою, в своїй програмній промові Володимир Зеленський черговий раз дав наказ своїм кишеньковим слідчим розібратися з тими, хто «без бою віддав Крим».

Дивно чути подібну войовничу риторику від людини, яка весь час свого перебування на посаді Верховного Головнокомандувача все робить, щоб ухилитись від будь-якого, навіть локального, бою з ворогом, від того, щоб звільнити хоча б метр української землі. Дивно чути подібне від людини, яка намагається розгледіти «мир» в залитих кров‘ю очах російського диктатора та готова піти на будь-які «договорняки» з ворогом, на будь-яке відведення військ, «віддавши без бою частину території», аби за будь-яких умов, – навіть прямої капітуляції, – завершити війну. Так, зокрема, в своєму інтерв’ю «Euronews» президент України пообіцяв закінчити війну до кінця 2020 року. 

Ефемерні рейтинги, а не національна безпека і територіальна цілісність країни стають головною мотивацією хаотичних дій «зеленої» влади. Але я хочу сказати пану Зеленському: «Війна не буде завершена, поки хоч один російський солдат буде перебувати на території Донбасу і Криму, поки не буде звільнено останній метр української землі».

Я б щиро вітав бажання чинного президента розібратись в страшних драматичних подіях початку 2014 року, коли, скориставшись повністю зруйнованою системою нашої оборони і безпеки, бездіяльністю деморалізованої проросійської влади, масовою зрадою та кривавими подіями на Майдані, Путін розпочав 20 лютого війну проти України з окупації Криму. За декілька днів, навіть ще до того, як російський парламент 1 березня дав згоду на введення в Україну військ, наш півострів було окуповано.

В ті важкі дні пан Зеленський не переймався тим жахливим станом, в якому знаходилися наша армія, інші силові структури та вся роззброєна і незахищена країна. У нього були більш важливі питання – корпоративи, банкети, шоу, серіали… до чого тут війна, яка там мобілізація…

На жаль, він навряд чи буде досліджувати тогочасні оборонні спроможності нашої країни, як не переймається і сучасним станом нашої оборони і безпеки. Він не буде вимагати покарати тих, хто своєю свідомою антидержавницькою і корупційною діяльністю роззброював країну і довів нашу обороноздатність напередодні 2014 року до жалюгідного, фактично недієздатного стану. Він не буде це робити не тільки тому, що хоче використати цей привід і, переписавши вже розслідувані справи, вдарити по політичному опоненту, що очолює штаб опозиції. Головна проблема в тому, що нехтуючи безпековими викликами, які загрожують довіреній йому країні, він іде шляхом своїх попередників – януковичей і кравчуків. Знову відбувається системне недофінансування армії та спроби її скоротити, військові потреби перестали бути головним пріоритетом держави. Зокрема, в поточному році не було закуплено жодного снаряду чи ракети. Забезпечення солдат і офіцерів безнадійно відстало від виплат навіть дрібним чиновникам. Реальну безпеку країни хочуть підмінити договорняками з агресором. Саме тому кишенькові слідчі не будуть переслідувати тих, хто роззброював армію та руйнував оборонний потенціал країни через те, що в такому разі змушені будуть вийти і на самого Зеленського.

Розігруючи разом з Януковичем, Медведчуком та іншими представниками п’ятої проросійської колони кримську карту, Зеленський намагається відвернути увагу суспільства від власної політики повзучої капітуляції, приниження армії і країни, від передачі ворогу інформації про унікальну операцію наших спецслужб та провалу затримання російських військових злочинців. Це спроба Зеленського приховати свою відповідальність за провал боротьби з пандемією, масштабну корупцію, руйнацію економіки, власну безпорадність та нездатність керувати країною.

Мене не можна залякати кримінальними переслідуваннями. Я це проходив і в часи Януковича, і в часи Кучми. Мені є про що свідчити. Я готовий в деталях розповісти, як в тих жахливих умовах ми врятували країну, як придушили сепаратистські заколоти від Харкова до Одеси, як реанімували Збройні Сили, як зупинили просування ворога на Захід і почали звільнення нашої землі…

Що стосується звільнення військовим шляхом Криму від російських окупантів, то у Головнокомандувача ЗСУ Зеленського, на відміну від 2014 року, є для цього всі можливості. Тим більше, що в юридичному плані окупація Криму в 2020 році нічим не відрізняється від окупації півострову в 2014.

Для захисту країни від зовнішньої агресії в Конституції і в законодавчому полі країни немає часових обмежень. Чисельність російських військ у Криму зараз не більша, ніж була там сконцентрована на початку 2014 року, а підготовка і озброєння наших військових - в рази кращі.

Легітимний Верховний Головнокомандувач, який має свою більшість у парламенті, свій Кабмін, боєздатну армію в 2020 році, на відміну від 2014 року (коли всього цього не було і доводилося створювати фактично з нуля), – не має жодних правових, політичних, військово-технічних та кадрових обмежень для виконання конституційних вимог щодо оголошення війни та захисту країни від агресії і звільнення Криму.

Це ж достатньо логічно. Раз у 2014 році «погана» влада не була здатна дати бій російським загарбникам в Криму, то у 2020 році «гарна та мужня» влада продемонструє всьому світу, як треба воювати і дасть бій «іншій стороні» (так очільник країни називає ворога, мабуть, щоб не встигли передчасно перелякатися і втекти).

Зрозуміло, що ніякого бою, ніякого наступу при президентові Зеленському не буде ні на Сході, ні на Півдні. Але наша історична відповідальність перед країною – захистити її від російської агресії і повністю звільнити Донбас і Крим на умовах України. Для цього нам потрібні не хаос і перманентні кризи, а стабільне зростання економіки, сильна армія, сучасна потужна зброя, міжнародний авторитет і підтримка, а головне – єдність українського народу та українська патріотична влада.