Уроки історії. Ніяких братніх народів ніколи не було

Декілька історичних фактів для розуміння того, з чим ми маємо справу. Ніяких братніх народів ніколи не було, а завжди був підступний кровожерний сусід, який постійно зазіхав на чуже.

Перший факт. Весна, 1169 рік. Андрій Боголюбський, син засновника Москви Юрія Долгорукого і половецької принцеси, дефективний онук Володимира Мономаха, на чолі коаліції північних князів захоплює і грабує Київ. Літопис так описує цю спецоперацію: «І грабували вони два дні весь город – Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в'язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх». Такого масштабного руйнування Київ раніше не зазнавав навіть від половців.

Другий факт. Осінь,1240 рік. Військо хана Батия після тривалої облоги захоплює Київ. Окупанти зруйнували Десятинну церкву, розграбували Софійський собор і всі монастирі, і винищили майже все населення міста – з 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Київ, одне з найбільших європейський міст того часу, лежав в руїні. А де в цей час був названий син Батия, великий герой російського народу Алєксандр Нєвскій? Так, він героїчно ганяв невеличкі загони шведів по північних болотах.

Третій факт. Осінь, 1708 рік Військо під командуванням Меншикова за наказом Петра I знищує столицю гетьмана Івана Мазепи Батурин. Орки вирізали всіх мешканців міста, незалежно від віку і статі: за різними оцінками загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців. Гетьманську столицю пограбували, в тому числі і православні храми, а потім спалили. Провідні газети Європи рясніли стурбованими заголовками – «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістріях шабель». «Страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів»; «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства», писали вони. 300 років минуло, а в Москві і досі сидить «страшний цар жадібний до крові».

Четвертий факт. Зима, 1918 рік. Спецоперація з захоплення Києва більшовиками під час першої радянсько-української війни увійшла в історію своєю жорстокістю. Командир російських військ Муравйов потім признавався, що в хід йшла навіть хімічна зброя: «Я зайняв місто, бив по палацах і церквах ... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума (Києва) просила перемир'я. У відповідь я наказав душити їх газами. Сотні генералів, а може й тисячі, були безжалісно вбиті ... Так ми мстилися. Ми могли зупинити гнів помсти, проте ми не робили цього, тому що наше гасло – бути нещадними!». Захопивши Київ, більшовики влаштували терор – за різними підрахунками було розстріляно від 2 до 5 тисяч представників інтелігенції, вояків та цивільних.

П'ятий факт. Осінь, 1941 рік. Ще одна показова спецоперація відбулася в рамках відступу радянських військ під час Другої світової війни. Керуючись тактикою «спаленої землі», більшовики знищили практично весь історичний центр Києва. Були підірвані, зокрема, Успенський собор Києво-Печерської лаври і житлові будинки на Хрещатику. Софія дивом вистояла. Нацисти, до речі, в боргу не залишились, використали диверсію як привід для «розв'язання єврейського питання» у столиці України і влаштували Бабин Яр.

Перелік злочинів, звірств і безчестя московитів можна доповнювати довго. Століттями вони ведуть проти нас війну на винищення. І зараз йде вирішальний бій.