Країна живе за інерцією

«Живу і дивуюся, весь час хочу зрозуміти…» (фраза, кинута мимохідь Ейнштейном).

Гадаю, що це ж саме можуть сказати сьогодні багато наших людей, які аж ніяк не можуть збагнути, а що ж відбувається в Україні. За що так затято воюють політики, експлуатуючи настрої небайдужої частини суспільства. Тим більше, що постійно виголошуються вимоги і ультиматуми, про які швидко забувають, а натомість продукують нові. Для того ж, щоб знову їх забути і вхопитися за чергові.

Невизначеність і непослідовність, безпринципність та бажання скористатися моментом для самовозвеличення лише поглиблюють в країні атмосферу, яку можна охарактеризувати словами класика: пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум... Чорні думи, горе серця, крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, і чуєш коло себе тихе ридання, немов над вмерлим...

Сьогоднішній Київ – тому підтвердження.

Додаймо до цього непослідовність і правову неохайність (це м’яко кажучи) у різноманітних новаціях і картина буде майже повною. Усе це нагадує, не пам’ятаю чиє, оповідання про одну молоду матір. Вона так любила свою майбутню дитину, так хотіла якнайшвидше побачити її, що, не діждавшись дев’яти місяців, - народила її через шість. Отак і наші політики прагнуть зараз народити свою Україну. Точніше – себе в Україні.

8 грудня 2013 року проектом постанови ВРУ зроблено перший (формальний) крок до матеріалізації ідеї наближення президентських виборів. З останньої неділі березня 2015 року, як це передбачено 16 пунктом перехідних положень Конституції, на 30 березня 2014 року.

Очевидно, розрахунок зроблено на суспільні настрої і створення додаткових підстав для блокування ВР. Робиться вигляд, що не існує відповідного рішення КС і змін до Конституції, зроблених у 2011 році Законом №2952-VI. При цьому зауважу, що ставлення до КС і його рішень взагалі – це окреме питання. Але відповідна його ухвала існує і ніким не відмінена. Знову ж таки окреме питання: як і в який спосіб можна змінювати чи взагалі відміняти рішення КС.

Частина юристів схиляється до того, що можна ставити питання про відновлення конституційних змін 2004 року у повному обсязі через прийняття відповідного конституційного акта ВРУ. Для чого потрібно 300 голосів. Вони є сьогодні у ВР за таке рішення? Ні! До речі, на практиці не дуже прагнуть цього й ті, хто розраховує на майбутнє президентство. Подібні маневри я спостерігав у 2004 році. Нині активно педалює цю тему зокрема й фракція, яка активно протистояла внесенню змін до Конституції у тому ж 2004 році.

Отже, маємо в принципі правильні заклики та вимоги повернути країну у правове поле. І маємо проект постанови, який ще на один крок виводить її за й так деформоване правове поле. Під красивими приводами взагалі можна остаточно добити Конституцію.

Очевидно, ініціатори розуміють неконституційність своїх пропозицій. Але розуміють їх політичну виграшність. Проте не беруть до уваги, що такі дії несуть загрозу дезорганізації країни.

З групової точки зору (а в нас групові інтереси видаються за партійні ідеали), з точки зору персональних устремлінь постановка питання у такій площині, в принципі, має право на життя. Але в такому разі не потрібно говорити про загальні інтереси країни.

Таким чином, пропозиція про наближення президентських виборів на сьогодні не більше ніж чергова політична акція і прагнення утримати «вітер у вітрилах».

Якщо навіть гіпотетично уявити прийняття такого рішення, постає питання про фінансування – у проекті державного бюджету не передбачені видатки на президентські вибори у розмірі 1,5 млрд.грн. І, зрозуміло, не будуть передбачені.

Дивуюся, чому й досі «сплять» представники найбільшої фракції і не запропонували альтернативний проект постанови про призначення виборів президента України на останню неділю березня 2015 року, як це і передбачено в пункті 16 Перехідних положень Конституції України. Немає потреби доводити, що шанси прийняти її абсолютно реальні. До речі, таким рішенням буде вбито осиковий кілок у ідею відновлення конституційного ладу в Україні, з якою нині носяться, оскільки ключовий її зміст у тому числі і в наближенні президентських виборів.

Зауважу й щодо такої «дрібниці» як написання документа і його формулювання. Зокрема, що означає формулювання «основне тіло» Конституції? У Конституції немає основного і додаткового тіла. Конституція – це цілісний і єдиний документ.

Генералісимус Франко сказав після вбивства прем’єр-міністра Іспанії баскськими сепаратистами в 1973 році таке: «Нет худа без добра». Тому залишається в усьому негативі, що зараз відбувається, проглядати й позитивні моменти. А вони, зокрема, у тому, що українське суспільство швидко дорослішає. І, сподіваюсь, буде більш критично оцінювати політиків всіх мастей і всіх таборів та робитиме усвідомлений вибір. З огляду на це, нас чекатимуть цікаві політичні моменти, коли з’являтимуться люди, прізвища яких на сьогоднішній день поки не вносяться в анкети для опитування. Будуть великі сюрпризи.

Для мене є очевидним: по-перше, потрібно всіх навернути і повернути у правове поле; по-друге, почати серйозно обговорювати проблеми. Для цього необхідне розуміння відповідальності і спільне бажання сторін сісти за стіл переговорів з чітко визначеним переліком тем для такого діалогу. Необхідно відмовитися від внесення чергових новацій, інакше цей процес буде безкінечним і деструктивним.

Можливості держави не безкінечні, вони вже вичерпані і країна, за великим рахунком, живе за інерцією. Про що свідчать хоча б бюджети останніх років, які все більше набувають віртуального змісту.