Кремль використовує пандемію для культивації страху і придушення свободи слова

В умовах соціально-економічної кризи, яка охопила більшість країн, надання правдивої неупередженої інформації про події, що відбуваються, стає вкрай необхідним не тільки для виходу із кризи та стабілізації ситуації, а, навіть, для збереження десятків тисяч життів.
У тоталітарних країнах, сталева завіса владної цензури не тільки порушує право громадян на доступ до правдивої інформації, а й напряму загрожує здоров’ю та життю цілих націй. Ситуація з розповсюдженням пандемії COVID-19 вкрай загострила протиріччя між провладними інформаційними каналами, що розповсюджують часто недостовірну і навіть фейкову, вигідну владі, інформацію, та незалежними ЗМІ, які намагаються об’єктивно висвітлювати перебіг подій.

Наприкінці зими 2020 року, кілька десятків федеральних і регіональних медіа Росії об'єдналися, щоб розповідати про важливі теми без цензури. 29 лютого вони провели установчу зустріч і домовилися про створення «Синдикату-100», учасники якого спільно висвітлюють суспільно важливі теми, проводять розслідування, передруковують матеріали один одного, щоб разом з читачами дізнаватися, що на справді відбувається в Росії, а не в Сирії або Ямайці.

Висвітлення реального стану речей зовсім не подобається Кремлю. Тому, ситуація з поширенням COVID-19 вже активно використовують для тиску на журналістів. Влада розмовляє з пресою із застосуванням суто військової лексики, безпосередньо погрожуючи фінансовими та юридичними санкціями. Інструментом тиску став, в числі іншого, спішно прийнятий Кремлем закон про кримінальну відповідальність за поширення фейків про коронавіруси. На підставі цього закону деяким ЗМІ, що наважились на розповсюдження правди, вже загрожують дикі за розміром штрафи. Наприклад, незалежному красноярському телеканалу ТВК, порталу «ПроУфу» та іншим. Під загрозою кримінального переслідування за інтерв'ю по темі коронавірусу петербурзький журналіст Тетяна Вольтска. Закон прийнятий нещодавно. Маховик набирає обертів швидко. Журналісти, які сьогодні виконують свою роботу чесно і професійно, піддаються тиску влади.

Треба розуміти, що редакції незалежних ЗМІ в нинішніх умовах нерідко змушені вдаватися до анонімних джерел інформації: лікарі, готові героїчно протистояти епідемії, але не завжди готові відкрито спілкуватися з пресою, тому що бояться втратити роботу, прості пересічні громадяни – свідки продій, бояться за своє здоров’я та свою свободу. Журналіст же зобов'язаний розповісти про те, що відбувається, навіть якщо його джерело не хоче називати себе. І потім цей журналіст і його видання ризикують стати об'єктом застосування «антіфейкового» законодавства. Ми розуміємо, що законодавство та правозастосування спрямовані в даному випадку не проти неправдивої інформації. Вони спрямовані проти інформації як такої. І вони спрямовані проти кожного з нас.

Сьогодні незалежна преса Росії як ніколи потребує суспільної підтримки. Підтримки усіх незаангажованих журналістів та ЗМІ в усьому світі. Ціна кожного задушеного в ці дні незалежного видання - життя людей. Це не метафора. Це реальність.