Говори, Надю, говори

  • Юрій Винничук

    Український письменник

  •  glavcom.ua
  • Розсилка
Говори, Надю, говори

На сайті Медведчука «Украінскій вибор» усі виголошені Надією постулати давно присутні.

Як з виделки виточити голку? Ніхто над цим не замислювався? Невже?

А як з кардана змайструвати шило? Теж не думали?

А з ломика?

От і я не думав. Хоча ми якраз чимось подібним займаємося уже роками, демонструючи свій невиліковний ідіотизм.

Я про депутатів нізвідки. Усіх цих парасюків, козаків, семенченків та інших витворів нашої бурхливої уяви. Ми поблажливо і навіть із симпатією стежимо за ними, за їхніми висловлюваннями і діями, а потім киваємо головами, що авжеж – не фахівці вони, прості, як дишло, але ще навчаться. Мовляв, молоді політики, їм треба набиратися досвіду. Хтось їх називає «святою простотою», хтось наївними.

Ось молодий політик одружився, і вже хутенько в нього беруть інтерв’ю, де він зі смаком розповідає історію свого кохання. Одні потім регочуть і крутять пальцями біля скроні, інші знову ж таки поблажливо кивають головами – нічого, ще навчиться.

А це все одно, що з виделки виточувати голку. Який сенс? Навіщо вибирати когось, хто повинен ще роками учитися навіть не на те, щоб розбиратися в законах, а бодай не молоти дурниць?

Ось і Олексій Гарань на «Українській Правді» пише: «На мою думку, можна говорити про певну політичну наївність Надії Савченко. Це не означає, що вона не зможе зорієнтуватися – гадаю, зрештою їй це вдасться... Савченко може вирости в політика, але це буде непросто. Їй доведеться багато працювати над собою, стримувати емоції, багато вчитися та лавірувати… У Надії ще все попереду…»

І знову: а навіщо робити політика з людини, яка не є ним? Вона може бути для нас героїнею, але політик з неї нікудишній. Ба більше. У чистоту її думок я, грішний, не вірю.

Заяви про невчасність змін до Конституції в судовій реформі – це нерозуміння нових законів чи підказка злих сил?

Далі полум’яна Надя називає двох донбаських пройдисвітів народними депутатами і закликає до перемовин, вийшовши з мінських домовленостей: «Захарченко і Плотницький можуть позиціонуватися, якщо так можна сказати, як народні депутати від ДНР і ЛНР. Я готова з ними так говорити».

Це знову нерозуміння ситуації? Нерозуміння того, що вони не є легітимними, що це маріонетки, влада яких тримається на російських грошах, танках і градах? І говорити, що спочатку росіяни повинні піти, а тоді, мовляв, треба почати з сепаратистами домовлятися – це повний абсурд. Абсурд в оцій другій частині: адже, коли росіяни підуть, то вся та наволоч, яку вони наплодили, чкурне за ними, аж закуриться. З ким тоді домовлятися?

А такі заяви про будь-які перемовини з сепаратистами означають одне: російської агресії на Донбасі нема. А є внутрішній конфлікт. І тут погляди нашої незламної Наді на диво збігаються із поглядами Азарова, опоблоку, Медведчука і лічно таварісча Путіна.

Цього чекає багато зацікавлених людей. Навіть на Заході, де багато кому хочеться, щоб санкції з Росії було знято. Бо навіщо продовжувати санкції проти країни, яка Богу духа винна? Вона ж не воює. Це ми між собою човпемося.

А відтак Донбас повертається в наше правове поле, війна завершена, але нам уже ніколи не бачити євроінтеграції, безвізового режиму і НАТО, бо не дозволить цього голос Донбасу.

А ось іще одна родзинка: Надія Савченко вважає, що в Україні необхідно провести позачергові парламентські вибори, аби «влити свіжу кров» в політику. «Українці заслуговують на кращий уряд, ніж той, який вони мають зараз».

Ну, це вже поза межами здорового глузду. Це якраз те, про що снять опоблок і Путін.

Я довго не висловлювався про Савченко, хоча від самого початку вона викликала в мене глибоку підозру. Зараз багато хто й сам бачить, чим вона дихає і на кого працює. А деякі наївні товариші все ще чекають, що з неї виросте політик, як з кабачка кавун.

Цікаво, що на сайті Медведчука «Украінскій вибор» усі виголошені Надею постулати давно присутні. Після усіх її заяв виникає тиха підозра, чи не є вона проектом Медведчука, який власне й брав участь у її обміні.

На запитання Ганапольського, чи не вважає вона, що її голосування проти позиції Порошенка є зрадою після того, що він для неї зробив, Надя відповіла, що своїм звільненням в першу чергу зобов’язана народові України, а не президенту. І, мовляв, дякувати Президентові нема за що.

Але за столом із Путіним сидів не народ України, а кум Путіна.

Джерело: Zbruc.eu

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
Сергій Висоцький
Сергій Висоцький

Народний депутат 8 скликання

Кирило Сазонов
Кирило Сазонов

Політичний оглядач

Михайло Гончар
Михайло Гончар

Президент «Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»

Віктор Небоженко
Віктор Небоженко

Директор соціологічної служби «Український барометр»

Михайло Самусь
Михайло Самусь

Заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Говори, Надю, говори