Голодомор 1932-1933 років: як взагалі може з’явитися думка знищити цілий народ?
Як можна забрати у людей останню крихту хліба, а з нею – останню крихту надії
Дорогі українці!
У нашій історії є сторінки, які дуже боляче згадувати, але які неможливо забути. Злочини, які доводять, що жорстокість і цинічність не мають меж. Біди, яких нормальна людина не побажає навіть своїм найлютішим ворогам. Трагедії, настільки великі, що людство ще не придумало слів, щоб описати той біль, який пережили українці.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору – злочину геноциду, який вчинив тоталітарний сталінський режим проти українського народу.
Можна нескінченно довго говорити про причини та катастрофічні наслідки. Існує маса досліджень, відкрито багато архівних документів, про це написано десятки книжок і знято не один фільм. Проте величезний обсяг фактів і доказів усе одно не дає ні розуму, ні серцю відповіді на просте питання.
За що?
Як взагалі може з’явитися думка знищити цілий народ? Як можна забрати у людей останню крихту хліба, а з нею – останню крихту надії. Надії, що ти або хоча б твої діти доживуть до наступного ранку.
Історики сперечаються щодо точної кількості жертв геноциду, але цифри, якими вони оперують, є моторошними та викликають шок. Згідно з різними дослідженнями, від Голодомору 1932-1933 років померло від чотирьох до восьми мільйонів українців. Ці втрати зіставні з нашими втратами у Другій світовій війні.
Ми – українці. І нам усе до снаги. Але є дві речі, яких ми ніколи не зможемо. Не зможемо це забути. І не зможемо це пробачити.
Сьогодні Україна й весь цивілізований світ моляться за невинних жертв цього жахливого злочину. Сьогодні українці запалять у своїх вікнах свічки.
Нехай тепло від них зігріє душі всіх загиблих.
Вічна їм пам’ять.
Коментарі — 0