Бетховен української медицини. Він сам втратив слух, але повертав його тисячам своїх пацієнтів
Український медик був першим у світі, хто застосував лазерні технології для лікування слуху
Олексій Коломійченко втратив слух на останньому курсі університету. Попри це, він-таки зміг стати професійним лікарем, заснувати в Україні наукову школу та Інститут отоларингології, який зараз носить його ім'я.
30 березня виповнюється 120 років з дня народження видатного лікаря.
Олексій Сидорович Коломійченко народився 30 березня 1898 року в місті Шпола Черкаської області. Здобув ступінь доктора медичних наук, був професором, членом-кореспондентом АН УРСР. Помер 17 вересня 1974 року в Києві.
Як став на шлях отоларингології
У дитинстві Коломійченко хотів стати залізничником, тож у 1916-му закінчив залізничне училище і став працювати провідником, одночасно продовжуючи освіту і готуючись вступити до вузу. Вийшло так, що він вступив до юридичного факультету Київського університету, проте вже через місяць навчання перейшов на медичний факультет, який згодом перетворився на Київський медичний інститут (зараз – Національний медичний інститут імені академіка Богомольця).
Перед самим закінченням навчання Олексій застудився і в нього погіршився слух. Консультації у відомих спеціалістів та лікування виявились неефективними.
Онука лікаря, Олена Коломійченко, так розповідає про цю трагедію: «З 24 років дід не чув. Швидко навчився читати по губах. А щоб читати по губах - треба ж дивитися людині в обличчя. У темряві нічого не прочитаєш. Голос з-за спини теж не почуєш. Це була страшна драма. В одній зі своїх записок дід писав: «Усі говорять, що я людина похмура. Хотів би я, щоб хто-небудь перебував у моєму тілі і розумів, що це таке - бути відчуженим від світу звуків. Саме тому я і обрав собі таку спеціальність - дарувати слух іншим».
Боротьбі з глухотою Коломійченко присвятив усе своє життя.
Що встиг зробити
Одне із найважливіших досягнень Коломійченка — заснування Інституту отоларингології. Проектування і будівництво всіх споруд інституту проходило під його керівництвом. Він особисто керував оснащенням інституту, визначенням його структури та основних напрямків наукових досліджень, підбором і розстановкою кадрів.
Наукові інтереси Коломійченка були різноманітними — вони виходили далеко за межі спеціальності і стосувались найновіших досягнень біології, біохімії, фізики, кібернетики. З самого початку організації інституту в його структурі були передбачені теоретичні лабораторії — біохімії, фізіології, мікробіології, патоморфології, гістології.
Коломійченко — автор низки винаходів, йому належить понад 200 наукових статей і монографій. Він зробив значний внесок у розробку тонзилярної проблеми, діагностику й лікування пониженого слуху, запальних процесів середнього вуха, внутрішньочерепних ускладнень, консервативної терапії основних захворювань вуха, горла, носа, лікування травматичних ушкоджень, склероми верхніх дихальних шляхів, професійної патології органів слуху. Вдосконалив старі способи проведення операцій та розробив нові. Вперше в Україні застосував видалення сторонніх тіл з гортані, трахеї та бронхів без трахеотомії і широко запровадив у практику метод прямої ларингоскопії у дітей.
Як відчував майбутнє медицини
Професор Григорій Тімен, учень Коломійченка, поділився своїми спогадами про те, як Коломійченко вмів бачити шляхи розвитку медицини на крок вперед.
«Коли з'явилися перші звістки про лазери, і за них от-от була вручена Нобелівська премія, мене викликав Олексій Сидорович і, не спитавши моєї згоди, доручив зайнятися вивченням лазерного випромінювання для застосування у нашій спеціальності. Тільки завдяки йому ми були першими в світі, хто доповів на IX і Х Всесвітніх Конгресах отоларингології в Венеції і Угорщині про успішне використання лазерного випромінювання в клінічній та експериментальній отоларингології. Хочу нагадати, що, обираючись в члени-кореспонденти АН України (профіль біофізика) в своїй доповіді Олексій Сидорович основну увагу приділив лазерним дослідженням, які вперше проводилися за його ініціативи в нашому інституті і сприяли всесвітній славі наукової установи», — розповів Тімен.
Він підкреслює, що Коломійченко був людиною енциклопедичних знань, був кращим з кращих отоларингологів свого часу в усьому світі, був дуже вимогливий до своїх підлеглих і учнів, але водночас дуже справедливим: «Олексій Сидорович залишив великий спадок, і я себе завжди почуватиму зобов’язаним цій людині, він дуже багато мені дав. Я б ніколи не став тим, ким став сьогодні, якби не він. Звісно, тепер до кінця своїх днів я мушу передавати це далі – своїм наступникам».
Читайте також матеріал «Главкома»: Олександр Сергієнко: Коли в уряді дізналися, що для служби крові треба 2 млрд, там спитали «а навіщо?»
Коментарі — 0